Я тепер після посиденьок у майбутніх сватів ніскільки не бажаю, аби мій син увійшов в цю дивну родину і хочу Тараса відмовити від одруження з цією Іванною! Розповім про все спочатку, аби все було зрозуміло.
Ми з чоловіком люди прості, хоч і живемо багато років у місті, але самі вихідці з села. Я з дитинства навчена мамою і бабусями вести домашні справи і смачно готувати.
Я вважаю, що зараз взагалі стільки хвороб різних розвелося, бо люди живуть на всілякій хімії і відійшли від природи, від усього натурального. Я ж завжди стараюся готувати все сама і з якісних домашніх сільських продуктів.
У мене в селі живе мама, у неї є садок і огород невеличкий, вона тримає курочок. У чоловіка батьки теж поки живі були тримали в селі господарство,
Ми все життя їздили до батьків, допомагали їм, тепер їздимо до моєї мами, отже завжди маємо сільську домашню продукцію, купуємо там же у людей, щоразу коли приїздимо, мʼясо, молочку.
Це я все до того, що наш з чоловіком син Тарас виріс на всьому якісному і домашньому. Я хоч і працювала і працюю, та завжди знаходила час приготувати смачні страви для моїх чоловіків.
Зараз Тарас вже дорослий, має роботу і винаймає квартиру, але любить заходити додому на мої котлети, голубці, налисники, тортики чи вареники. Воно і не дивно, всі нормальні чоловіки люблять їсти смачно!
Кілька місяців тому наш Тарас зустрів дівчину, Іванну, вони вирішили не відкладати в довгий ящик і одружитися, вже й дату маленького торжества визначили, у березні. Велике весілля вони справляти не хочуть – не чі часи.
Ну й настав час нам познайомитися з майбутніми сватами, батьками Іванки. Запросили вони нас 2 квітня в гості.
Ми з чоловіком підготувалися, я спекла торт домашній, налисників з мʼясом зробила, пляшку хорошого червоного з собою взяли, купили фруктів і пішли в гості.
А там нас чекав такий цікавий прийом, що й на голову не наладить. Я такого ще в житті не бачила!
Зустріли вони нас, значить, на порозі, Іванна представила своїх батьків: маму Ірину і батька Володимира. Зустріли вони нас при повному параді: сваха в чорній блискучій сукні, з макіяжем і в туфлях на підборах. Сват – в костюмі з краваткою.
Ми ж з чоловіком одягнені чисто і просто, одяг у нас з секонду, там якісні речі в недорогі трапляються, то нащо витрачатися на дорогі ганчірки в нашому віці?
А коли нас провели у велику кухню, де був накритий стіл, я і зовсім очманіла.
Стіл був сервірований одноразовим посудом і так само в пластикових судочках і контейнерах стояли куплені в магазині страви!
У мене просто забракло слів. Посиденьки не клеїлися. Ми дізналися, що батьки Іванни юристи, що Ірина готувати терпіти не може, зате ходить на йогу і в басейн.
Володимир не їсть мʼясного вже багато років тому дуже не примхливий в їжі, замовляє доставку.
Вони подарували єдиній дочці двокімнатну квартиру, в ній і будуть жити молоді.
На нас з чоловіком все це не справило ніякого враження. Тобто справило, але досить неприємне.
Я тепер після цих посиденьок у майбутніх сватів ніскільки не бажаю, аби мій син увійшов в цю дивну родину і хочу Тараса відмовити від одруження з цією Іванною!
Ну це такого я ще не бачила, щоб так гостей зустрічали! Такого столу мені й в глупому сні не снилось!
Як я вже сказала, прийшли ми на знайомство зі сватами 2 січня, а там весь стіл в цих садочках і сваха на шпильках у хаті!
Я майже не торкнулася тих наїдків, а тепер все гадаю, як відмовити сина від такого одруження, бо з такою дружиною він точно не буде щасливим.
А розлучення вже після народження діток – це набагато гірше, ніж розбігтися зараз, погодьтеся.
Прошу, дайте пораду, як вплинути на сина і запобігти його весіллю? Заздалегідь всім дуже вдячна!
Автор – Олена К.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
