Я та, хто познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком на сайті знайомств, вийшла заміж, народила дочку і через 11 років розлучилася.
Саме знайомство в інтернеті було класним, а листування – єдине хороше, що я тепер згадую. В інтернеті ми спілкувалися, кожну хвилину пишучи смс, цілодобово безперервно. Спілкування було як у мрії, дійшло до порозуміння з півслова. Що Максу цікаво, то і мені виявлялося до душі. Слухаємо одну музику, дивимося одні фільми. На все одна і та ж думка, і однакові погляди на життя, запаморочлива ідилія і збіг у всьому.
Я була зачарована. Я реально думала, що знайшла свого ідеального чоловіка. Але коли ми зустрілися в реалі вже, Максим не був таким красномовним. А навпаки – слова з нього не витягнеш. Він пояснив це, як зніяковіння від зустрічі.
Макс вселив надію, що скоро він розкриється. І все буде так, як і в інтернеті. Але все було не так, навіть його опис свого життя. Він писав, що жив один у великому будинку. Поруч з ним живе вся його рідня на одній вулиці. Всі дружні дуже і завжди допомагають один одному. Всі про мене вже знають і щасливі за нас обох.
Передавав постійно від них привіти, коли сидів за столом з ними. Створив ілюзію, що мене всі люблять, цінують і поважають вже. Хоча вони не бачили мене ні разу.
Я створила собі цей образ, це “щастя”, яке мене чекає при зустрічі з ним і його рідними. Максим говорив, що добре заробляє, і у нього є все необхідне для нашого щасливого і комфортного життя разом.
Виявилося, що він жив з мамою і сім’єю сестри в одному будинку. Будинок був розділений на два господаря. В іншій половині жила сім’я брата його матері. В їх половині будинку був ремонт і меблі з радянських часів. Все було старим. Не було елементарно пральки автомат, мікрохвильовки, ремонту.
У будинку було три кімнати. В одній жили ми, в іншій кімнаті його сестра з чоловіком і однією донькою, а в третій прохідній кімнаті жила його мама з другою донькою сестри.
І все це нічого страшного, я так спершу подумала. Я продала свій старенький будиночок, і на ці гроші Максим зробив ремонт. Змінили меблі, купили всю техніку, але це не головне. Головне, що мене ніхто не чекав з рідні, що не цінували, зневажали, і не полюбили ніколи. Тільки дивились з коса.
Я терпіла і дивувалася реальності. Мало того, що я вийшла заміж за Макса, я вийшла заміж і за його рідню. Мені ніхто не заважав піти в той же день, коли я помітила все це. Мені заважала сама я і мої думки. Мої страхи і образа за себе, за боязнь визнати свою помилку перед своєю ріднею, батьками. Вони говорили, що все так і буде. Я до сьогодні згадую їх слова.
Вони навіть не спілкувалися і не бачили їх, а так все вгадали і знали. Я не розуміла, чому я не можу передбачити свою долю і бути такою, як вони. Як їм це вдалося? Як моя рідня знала, що все погано буде в моїй долі? Я нічого не розуміла, і соромно було визнати свій промах.
Я створювала тепер уже ілюзію свого щасливого кохання перед своєю ріднею, якої не було. Я сама все придумала собі. Я не признавалася перед ріднею, що вони мають рацію. Сама винна в своєму становищі, сама все терпіла, приховувала і сподівалася ще, що все буде добре.
З першого дня мене чомусь невзлюбила його сестра. І з часом, завдяки своїй наполегливості, авторитету, хитрості, “розуму”, нескінченними і безперервними інтригами проти мене, Мирослава все-таки переманила всіх на свій бік. На мене не звертала увагу вся рідня. А через 11 років здався і сам Максим. І його обіцянки “навічно і назавжди” перетворилися просто в порожній звук.
Я залишилася одна однісінька, з донькою. Це єдине, що мені вдалося відвоювати у них. Не просто було навіть це зробити, але дочка єдине, що їм не вдалося забрати у мене. Нехай забирають Максима, мій будинок проданий, мої 11 років з ними.
Зараз я живу одна зі своєю донькою. І це головне. Не комфорт матеріальний мені потрібний, а комфорт моральний, душевний.
Так не любити мене! За що? Мене раніше так мучило це питання, не давало мені спати спокійно. Я так і не знайшла відповіді. Тільки здогадки. І все це від його сестри.
Знаю точно, це не змінити, краще поступитися. Правильно Максим вирішив. Це було єдиним методом заспокоїти мою вразливу душу. Немає його сестри більше в моєму житті і це рай реальний. Немає його в моєму житті, але є дочка. Я не прагну більше ніколи заводити стосунки. Так сильно мене це ранило.
Пройшов лише рік після розлучення, але я всіх чоловіків сторонюся. У них є ж рідня. І один з них зробить те саме, що й Максим. Я не витримаю. Краще присвятити життя доньці. Ні, я не буду псувати їй життя, ніколи. Поки я їй потрібна, буду з нею, прийду на допомогу, коли потрібно, не обвинувачу ні в якій помилці. Тільки буду допомагати, підтримувати, не шкодити, не потикатися з порадами.
Поки все добре у нас з нею. Вона ще мала, але роки швидко пройдуть. Я просто пишу свої думки. Мені просто легше, після всього цього. Залишаю свій біль образи і все почну заново. Буду переосмислювати, думати і розуміти.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – kobieta
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
