fbpx
життєві історії
-Я тобі тиждень тому давав тисячу гривень, куди їх потратила?- кричав чоловік. – Я вже і чеки показувала Антону і те, що купила на власні очі, але він все одно обурювався. Тоді я вже у свого брата Сашка стала займати, бо сперечатися з чоловіком сил вже не було

– Занадто багато надій у мене було щодо чоловіка, – розповідає тридцятип’ятирічна Анна, – тільки чомусь все склалося так, що після наpoдження дитини мені довелося самій вишукувати гроші, коли дeкрeтні закінчувалися в кінці місяця … За матеріалами

Ще до того як я завaгiтнiла, ми з Антоном більше п’яти років були одружені і жили разом – спочатку орендували квартиру, а потім так вийшло, що в спадок мені дісталася невелика однокімнатна квартира від бабусі. У ній то ми і стали жити. Я працювала бухгалтером в невеликій фірмі, Антон працював в продажах.

Заробляли ми в цілому трохи, але на життя вистачало. Останнім часом перед декpетом так виходило, що я навіть стала заробляти трохи більше, ніж чоловік, тому він весь час турбувався і висловлював:

– Ну ось вийдеш ти в дeкрет, що далі? Як ми будемо жити? .. На ці твої декpетні? .. Так на них навіть продуктів на місяць не накупиш! ..

Я не особливо надавала цьому значення – ну а як у інших людей? .. Як вони живуть з дітьми, тим більше у нас кредитів немає – квартира хоч і маленька однокімнатна, але своя. Іноді я намагалася сперечатися з чоловіком на цю тему, але мені це все швидко набридало. Зрештою, я сказала Антону:

– Знаєш, з такими думками взагалі тобі варто подумати, чи готовий ти стати батьком! .. Якщо вже зараз таке говориш …

Після цього чоловік подумав і сказав мені:

– Все буде нормально – коли вийдеш в дeкрет, я буду вас забезпечувати.

Антон говорив мені це настільки впевнено, що у мене не було сумнівів в допомозі та підтримці чоловіка. Тільки коли я наpoдила Іванка, то зрозуміла, що все це було не так…

Коли у нас наpoдився син, і я стала отримувати дeкретні, то з’явилося дуже багато нових витрат – потрібно і підгyзники купити, і дитячий одяг, і харчування – один стерилізатор для пляшечок чого тільки варта … Всі мої дeкретні йшли тільки на ці витрати, а нам потрібно було ще платити за комуналку і купувати основні продукти. Чоловік отримував тоді також як і раніше, і навіть в такому положенні я намагалася у нього зайвий раз гроші не просити – вже дуже педантично він до своїх грошей ставився.

Ось тільки коли Іванкові виповнилося півтора року і мені перестали платити дeкрeтні, то довелося прямо сказати чоловікові:

– Антон, ну тепер то, де твоя обіцянка, що ти нас забезпечувати будеш?.. У мене грошей ніяких більше не залишилося…

Тоді чоловік став виділяти нам трохи грошей – елементарно купити овочеве пюре або кашки для сина. Але виділяв він потроху, так що часом мені просто не вистачало. При цьому всякий раз говорив:

– Я тобі тиждень тому давав тисячу гривень, куди ти їх сплавила?!.. Мені гроші відкладати треба – щоб не працювати до самої пенсії!..

Вже і чеки показувала Антону і те, що купила на власні очі, але чоловік все одно обурювався. Тоді я вже у мого брата Сашка стала займати – у нього і так сім’я і донька вже в школу ходить, але що було робити – кредит споживчий мені без зарплати не схвалювали, а сперечатися з чоловіком сил вже не було.

Брат займав кілька разів – спасибі йому велике, але потім Саша вже не витримав і сказав мені:

– Ну що це таке, я приїду і поговорю з твоїм чоловіком…

Хоч я і просила брата не розмовляти на цю тему з чоловіком, але Саша приїхав і серйозно поговорив з Антоном. Я чула, як він казав:

– Не треба було тоді локшину на вуха моїй сестрі вішати. Про дитину то чого говорив? Що забезпечувати будеш, сам же хотів! Я вам займу грошей, скільки можу, але це не вихід – адже у тебе вистачає грошей на життя, навіщо тоді на старість гроші відкладати?! Зараз краще про дружину і дитину подумай, а Аня потім на роботу вийде, і вам легше стане…

Читайте також:ВЖЕ ВВЕЧЕРІ ВСЕ ВІДДІЛЕННЯ ПАТOЛОГІЇ ГУЛО ВІД CТРAШНOЇ НОВИНИ. ЦE СТАЛОСЯ НА СОРОКОВOМУ ТИЖНІ ВAГIТНOСТІ. ДЕЯКІ МАТУСІ ВЖЕ Й ПРОВІДАЛИ НЕЩАСНУ МОЛОДУ ЖІНКУ І ШЕПОТІЛИСЯ МІЖ СОБОЮ. – ЛЕЖИТЬ, БЕЗ БІРКИ НА РУЦІ НА ТРЕТЬОМУ ПОВЕРСІ, ДЕ ВСІ З ДІТКАМИ. КАТЯ НАМАГАЛАСЯ ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА ЧИТАННІ, АЛЕ ДУМКИ ЛІТАЛИ ДЕСЬ ДАЛЕКО

Мій чоловік хоч і не знав, навіщо брат до нас приїхав, але коли його вислухав, то вони ще трохи поспілкувалися і Антон погодився з братом – сказав, що з грошима більше у нас проблем не буде і про дитину він піклуватися буде належним чином.

Поки що чоловік своє слово тримає – допомагає мені з сином, разом ми ходимо в магазин за продуктами і необхідними речами. Мабуть слова брата на нього подіяли – ще б пак – брат у мене колишній військовий, домовлятися вміє. Скоро я вийду з дeкрeту, віддам Іванка в дитячий сад і сподіваюся все буде добре…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел