Я в суботу вже була записана на масаж, оскільки спина тисне не на жарт. Але старший син вирішив, що потерпить моя спина. Поїздка з дружиною і друзями ж в Карпати важливіша. А моє завдання в той час бавити їх синочка, якому тільки два рочки виповнилося. Але і це ще пів біди. За два дні мій поріг переступив і середущий син Андрійко.
Я люблю їх, але з мене годі…
Я доросла жінка, мені 55 років, у мене троє дорослих дітей.
Мій старший син одружився на другому курсі університету. Я думаю, що це занадто рано, але це було його рішення. Вже два роки, як я стала бабусею. І що відбувається зараз? Мій син приходить до мене щотижня.
– Мамо, подбай про онука на вихідних. Ми запланували з друзями поїздку в Карпати, адже ми ще молоді!
Молоді, я розумію, а хіба я стара? Можливо, я б також пішла з подружками погуляти в парк чи випити кави. Або пішла б на масаж, оскільки спина болить. Чому я повинна “закидати” своє здоров’я. Чому я маю весь час бути з онуком?
Минулого тижня мій середній син уже переступив поріг і оголосив: “Мамо, скоро у нас буде донечка, ми вже на п’ятому місяці!” Тож нудьгувати не буде часу.
Вибачте, але чому ви думаєте, що я нудьгую? Почуваюся чудово, але ні в якому разі не нудьгую. Я хочу жити для себе, піклуватися про себе і робити те, що люблю. Але зараз я більше боюся, що моя донька незабаром зробить подібне оголошення.
Як їм пояснити, що я хочу жити одна? Дітьми повинні займатись батьки, тому діти і даються в молодому віці, де стальні нерви і витримка.
Цікаво, чому в цьому світі всі вирішили, що якщо ти бабуся, то кожну хвилину свого життя маєш присвятити онукам?
Це безглуздо і несправедливо я вважаю. У бабусь теж є свобода, бажання випити кави з подругами, жити своїм життям.
Погоджуєтесь зі мною?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua