Я в той час стояла біля вікна, і милувалася своєю донечкою. Звісно, всі молоді красиві, але моя була – неймовірна. Тут якось мій погляд привернула сестра свахи (хрещена мама новоспеченого зятя). Якось дивно вона звивалася біля скриньки з усіма подарованими грошима. Дивлюсь, Антон з Іринкою мовчать, і я вирішила втрутитись. – Ми вирішили перевести гроші в квартиру молодят. Мало чого на весіллі трапитись може.
***
Я вже згадувала, що ми з чоловіком подарували молодим іменний внесок, але оформили його на Ірину. Хотіли, щоб вона хоч трохи матеріально була захищена і тільки сама вирішувала як розпорядитися грошима.
Сума, яку ми подарували, на мій погляд, непогана, і навіть дуже непогана (п’ятдесят тисяч гривень).
Свекор зі свекрухою теж стільки ж подарували (от не знаю – зі схованки вона дістала, або займала – перед весіллям кожну копійку рахувала).
Взагалі, коли ми говорили про те, яку суму плануємо подарувати, то не думали, що свати таку ж повинні дарувати. Раз вони так вирішили, то добре, дітям гроші потрібні і зараз і в подальшому. Взагалі сума непогана назбиралася, можна ще одне весілля зіграти).
Сваха спочатку не зрозуміла, що наш подарунок на Ірини ім’я оформлений, а коли до неї дійшло, висловилася, звичайно, що так не можна.
А чому не можна, якщо ти перед весіллям всі мізки з квартирою виклювала? Я, наприклад, не схильна їй і її сину довіряти в матеріальному плані (в нематеріальному, до речі, теж).
Не стали на весіллі цю розмову продовжувати, але один момент просто здивував…
Я відволіклася на гостей, а потім якось випадково в сторону молодих подивилася, а там сестра Ніни Василівни (хрещена мого зятя новоявленого, Антона) намагається скриньку з грошима, які надарували, випатрати.
А молоді просто сидять і дивляться. Звичайно, я підійшла і поцікавилася навіщо вона це робить.
Та спочатку забарилася, а потім відповіла, щоб не вкрали. Хто? Кому в голову це може прийти? У залі камери, люди всі свої, вхід окремий в наш зал, сторонні не увійдуть.
Або люди дарували щоб вкрасти? Загалом, щоб не переживала фея-хрещена, відправила чоловіка зі сватом відвезти цю скриньку розбрату в квартиру до молодих.
Заодно і частину квітів з ними відправила. Чоловіки молодці – все доставили і навіть здогадалися квіти в воду поставити.
А на наступний ранок сваха зателефонувала нам і попросила чоловіка приїхати за ними.
Ми і так планували їх на обід запросити, Ірина з Антоном теж приїхати повинні були. Чоловік зібрався і всіх відразу привіз і молодих, і сватів. Ми з Наталкою (це моя ще одна дочка) якраз стіл встигли накрити.
Ну про що за першим сімейним обідом поговорити? Звичайно, про гроші, які подарували. Я, відверто кажучи, цього і чекала від неї.
Все зводилося до того, щоб автівку хоч стареньку купили собі. Яка автівка? У нього і прав-то, по-моєму немає ще, або купили б “пару-трійку телят” і віддали їм на відгодівлю, а вони б їм потім гроші з наваром дали. Ірина наша очі витріщила – видно дуже здивувалася, що за них планують, але промовчала.
А ось Антон мовчати не став. Не знаю що в ньому заграло – жадібність або нове для нього почуття відповідальності за матеріальне благополуччя сім’ї, але він відповів, що самі розберуться.
Мене, якщо чесно, його відповідь порадувала. Сват теж Антона підтримав, сказавши, що правильно той каже, раз вирішили сім’ю створити, то і інші серйозні рішення самі повинні приймати.
Ніна Василівна знітилася, звичайно, але потім ще трохи випила і сват попросив їх відвезти, сказав, що інакше він її звідси не потягне.
Як молодята будуть жити – час покаже. Головне, щоб ніхто не вмішувався. Хіба ні?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
