Я вклав у свою дівчину 5 років життя, а вона мене покинула та поїхала за кордон.
З Іринкою ми познайомилися 5 років тому на святі у спільних друзів. Тоді вона була симпатичною сором’язливою дівчиною 2з5 років, мені було 23. Іра була розумною, розумним, але без особливих перспектив. Вона мені сподобалася, така начитана і з почуттям гумору, я побачив у ній нерозкритий потенціал і ми почали зустрічатися.
Поступово мені вдалося донести до неї думку, що робота системним адміністратором у бюджетній організації нікуди не приведе. Що потрібно працювати над собою, розвиватися професійно і тоді можна досягти багато чого навіть без знайомств і хабарів.
Їй подобалася робота з програмами, і освіту Іра мала відповідну. Я записав її на курси програмування, потім на курси вивчення англійської, бо без англійської в ІТ робити нічого. Сам з нею спочатку займався, оскільки англійська у мене хороша ще зі школи, потім разом дивилися американські серіали без перекладу. Звичайно, це було вигідно і мені, і їй, і нам як парі.
Начебто все йшло чудово. Через рік з моменту знайомства ми разом винаймали квартиру, ще через півроку Іра влаштувалася на роботу у велику міжнародну компанію та поступово почала заробляти хороші гроші.
Я працював по своїй лінії, у нас навіть виходило трохи відкладати. Ми будували плани на подальше спільне життя, покупку квартири, подорожі. Мої обережні питання щодо сім’ї та дітей її начебто не лякали.
І все це звалилося якось несподівано і безглуздо.
Коли все це почалося, компанія, у якій працювала Ірина, прийняла рішення терміново виїжджати за межі України, оскільки це дуже рекомендував зробити їх замовник. Цього ж дня вони купили квитки в Рим – літаки тоді ще літали вільно – та переїхали майже всім складом.
Зі мною Іра попрощалася якось скомкано. Зібрала найнеобхідніше в одну валізу і полетіла.
А вже за тиждень ми з Ірою розлучилися. По відеодзвінку, сучасно так. Вона сказала, що ми надто різні, що не наважувалася про це сказати раніше, а тепер усе нібито само собою вирішилося.
Мені дуже прикро. Як вона могла так зі мною вчинити? Я вклав в неї стільки сил, підтримував у всьому, допомагав з навчанням.
Я не знаю, що робити, руки опускаються. Навіть друзям не сказав, що ми з Ірою вже не разом.
Звичайно, я зараз, як всі чоловіки, дуже зайнятий, але їх вдома чекають, а мене – ні.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джелел, Ibilingua.com.
