Моя бабуся Марія, якій вже 70 мене здивувала.
Звісно я розумію, що вона жила в СРСР, там минула її молодість. А пропаганда в ті часи зробила своє діло.
Недавно я приїхала до неї, хоч і живу в іншому селі. Тепер ж літні канікули і можу собі це дозволити.
Коли я приїхала все було добре, бабуся багато чого наготувала. Ми сіли їсти. Вона почала мене розпитувати “Як там університет?”
Ми давненько не бачилися, тож було, що розказати. Тим більше я перейшла на останній курс, і от от навчання закінчиться.
Потім вона поступово перейшла до розмов про залицяльників. Чесно відповіла, що нікого не було та і якось не щастить.
Тоді вона почала трішки стурбованіше: “А як же ти плануєш сім’ю створювати? Годинник не стоїть на місці”
Тоді я сказала, що поки сім’ю не планую, а дітей тим більше. Хочу перше побудувати кар’єру, міцно стати на ноги. В даний час для мене діти не в пріоритеті. Тим більше з ними занадто багато мороки.
Тоді моя бабця просто не могла стримати слів.
І почалося. Як ти смієш так казати? Тобі вже 21 рік, я в твоєму віці вже твоєю мамою під серцем носила. А ти що? Якусь небилицю верзеш. Як це діти морока? Діти – це щастя. І взагалі заміж вийти і мамою стати – це обов’язок жінки. Як дітей не будеш мати, то ти не жінка, а якась пустишка.
Марно я намагалася довести їй, що жінка нікому і нічного не повинна. Після тривалої дискусії я навіть пожаліла, що це сказала.
А останнє, що вона сказала, що без дитини можу більше до неї і не з’являтися.
Не дійшовши до компромісу, я пішла до своєї кімнати.
От тепер сиджу і думаю, хто ж має рацію? Ставати батьками це обов’язок чи тільки за бажанням? Чи нормально, що жінка відмовляється від материнства?
А що думаєте ви?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!