Ех, поділюся я з вами своєю долею. Вчіться краще на моїх помилках!
Замолоду багато набила я того, про що зараз дуже шкодую.
Я була важким підлітком, майже ніколи не слухала маму. Я часто гуляла до ночі, навіть якщо мене не відпускали, то втікала через вікно.
Я мала широке коло друзів. Коли мені було 15 багато хто із однолітків вже водилися з хлопцями. А я не хотіла бути “білою вороною”.
Тож моя увага стрімко переключилася на хлопців. В той період я і зустріла Романа. Це був крутий хлопець з району, хтось його боявся, але більшість поважали. Він підкорив мене своєю наполегливістю, хоча правду кажучи, я і не сильно опиралася.
Матір про стосунки не знала, і я впевнена, що не дозволила б. Адже мені було тоді 16, а хлопцю 22.
В той час більшим авторитетом для мене були мої друзі, які зовсім нічого не мали проти. Так ще і підштовхували перейти з Романом до серйозніших стосунків.
Тоді я була і мала, і наївна, ще під впливом друзів, тож і погодилася.
Невдовзі я дізналася, що чекаю дитину. Перший, хто про це дізнався, це був Роман.
І звісно ж, він був не в захваті, він почав переконувати, що ми зовсім юні і нам не батьківства. Все що я мала зробити, це погодитися, а все організує сам.
Роман обіцяв, що після цього нічого не зміниться він і далі буде мене любити. Хлопець казав, що дитина не на часі, але потім ми одружимося і точно будемо мати свої бажаних, запланованих дітей…
А я що? Я погодилася. І що з цього вийшло? Я залишилася без хлопця і без дитини. Невдовзі Роман мене кинув.
Через недовіру до чоловіків я дуже довго не мала стосунків. Наступного разу я наважилася на стосунки з Андрієм, коли мені перейшло вже за 35.
Дуже скоро ми стали жити разом. Час минав, але ми так і не розписалися. Андрій після невдалого шлюбу не бачив сенсу в офіційній реєстрації стосунків.
На жаль, через вік і через помилку минулого я більше не змогла стати матір’ю, але зате я дуже полюбила сина чоловіка від першого шлюбу.
Андрій розлучився зі свою дружиною і суд постановив залишити Миколу в батька.
В цей період малому було 3 роки, я виховала дитя, як своє. Я дала йому всю любов, яка накопичилася в мені за багато років. Коли Микола підріс став називати мене мамою. Я любила його, забезпечувала всім. Коли синок подорослішав я допомагала йому здобути бажану освіту.
І все було прекрасно до цього літа.
В кінці серпня мій чоловік несподівано відправився на небо. Я була просто сама не своя. В цей період, ще й зламала ногу. Я залишалися в дома одна, нікому не потрібна і самотня.
Син чоловіка Микола, мав свої справи. І хоч я його виховувала в дитинстві, зараз йому не було діла до мене. Але недавно я почула, що Микола хоче виселити мене з квартири свого батька і зробити все можливе, щоб я нічого не отримала.
І що мені робити? Хлопчина залишився без батька. Я б і сама поступилася, але не зараз. Зараз мені немає куди податися, ще й з ногою проблеми. І ось що мені робити?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
