Я вийшла заміж у 16 років і не жалкую про це, я щаслива. Але ось стосунки з мамою мого чоловіка не склалися.
По-перше, їй сподобалося що я маленька, по-друге у неї була дівчина на прикметі для сина. Але для нього вона нічого не значила.
Ще на весіллі моя свекруха сказала що цей шлюб не витримає і року. Ми разом 13 років. Стосунки між моєю мамою і мамою мого чоловіка теж так собі.
Моя мама виховала мене сама як могла, а мій чоловік вихований у повній сім’ї. Ну ось на підставі такого досвіду свекруха втручається в наше життя, а я помітила, що після її візитів ми з чоловіком постійно конфліктуємо.
Але я думала що винна я, що роблю щось неправильно. Всі 12 років намагалася знайти підхід до батьків чоловіка але марно.
Я не знаю як мені бути, як поводиться з мамою чоловіка, хоч і минуло стільки років.
Їй не подобається, що я не працюю офіційно. Але я в’яжу на продаж і для всієї родини, не тільки для своєї, а й для всієї чоловікової рідні, купи тіток-дядьків-племінників, свекрухи. Іноді шию. Добре готую, люблю займатися будинком, багато читаю.
Мій день починається о 4 ранку, коли я провожаю чоловіка на роботу, смажу йому яєчню й готую каву. Отже десь о 13-14 годині я вже вільна. Але це не подобається моїй свекрусі, тому що я все встигаю і купа часу у мене лишається, а у неї так не виходить, вона як білка в колесі постійно.
З нашої останньої суперечки минуло вже три місяці, але ми не спілкуємося, хоча живемо на одній вулиці, між будинками – сто метрів.
Я так хочу хороших стосунків, бо я абсолютно неконфліктна людина, але кожна наша зустріч закінчується однаково, ми обидві плачемо.
Може хтось дасть пораду як це подолати і порозумітися.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.