Я вийшла заміж за Андрія тільки через те, що не хотіла втрачати таку свекруху. Таких чудових людей, як Валентина Іванівна – немає. Ми навіть одного разу їздили разом на відпочинок за кордон. Я б дуже хотіла, щоб такою милою і чуйною була і моя мама, але цього не станеться. Після розлучення з батьком вона сильно змінилася. Зі мною спільної мови мама не знайшла, бо я нагадувала їй батька
У мене чудові стосунки зі свекрухою Валентиною Іванівною. Я навіть ладнаю з нею краще, ніж з власною мамою. Коли я думала, чи виходити заміж, відіграв той факт, що я не хочу втрачати таку свекруху.
Мені здається, я зруйнувала міф про злих свекрух. Я знайшла хлопця з такою чудовою мамою, що просто захотіла бути частиною цієї сім’ї.
Мій тато покинув нас, коли я була такою маленькою, що зовсім його не пам’ятаю. Потім мама позбулася всіх його фотографій і викинула все, що хоч трохи про нього нагадувало. Вона повністю викреслила його зі свого життя.
Мама залишилася одна, і в цьому, мабуть, була вся проблема. Мама не могла знайти зі мною спільну мову. Можливо, вона побачила в мені людину, яка її розчарувала. Я не знаю, вона ніколи не хотіла мені про це розповідати. Коли я про це говорила, вона або змінювала тему, або просто мовчала.
Через це я відчувала, що мама мене не дуже любить. Але це не моя вина, чи не так? Мені знадобилося багато часу, щоб ось так розібратися в собі. Все життя мені не вистачало людини, якій я могла би довіритися, яка б порадила мені, що робити. Це просто не спрацювало з мамою…
Напевно, це прозвучить дивно, але найкраще в Андрію, тобто в моєму чоловікові, це його мама Валентина Іванівна. Я розумію ваше здивування і спантеличення, але так воно і є. Мені здається, навіть якби я не закохалася в Андрія я все одно б вийшла за нього заміж через його маму. Я хотіла належати до її родини.
З Валентиною Іванівною ми порозумілися з першого знайомства. В той час як ми спілкувалися, Андрій тихо сидів за столом, а потім почав гортати щось в стрічці смартфона. Оглядаючись назад, я могла би назвати цю зустріч доленосною. Я зустрілася того дня з найкращою жінкою у світі – його мамою…
Вона прийняла мене тепло і поступово завоювала мою довіру. Приблизно через рік ми навіть поїхали у відпустку тільки вдвох. Я навіть не могла цього сказати на роботі. Колеги б мене не зрозуміли, оскільки вони терпіти своїх свекрух не можуть.
Я зустрічалася з Андрієм п’ять років, і коли він почав дивно поводитися, мені стало зрозуміло, що він збирається попросити моєї руки. Не можу сказати, що він був тим чоловіком, про якого я мріяла. Я не відчувала тих метеликів в животі, як інші дівчата в такі моменти. Я довго над цим думала, але переміг той факт, що я не хочу втрачати Валентину Іванівну.
Це може бути егоїстично, але мені байдуже. У мене є чоловік, на якого я можу покластися. І моя свекруха, яка мені дуже подобається. Я знаю, що вона буде прекрасною бабусею і допоможе мені в усьому. Іноді кажуть, що не треба звертати увагу на свекруху, бо ти живеш з її сином. Але я люблю і поважаю їх обох, а, можливо, свекруху навіть більше…
У когось з вас були схожі ситуації? Поділіться своїми думками щодо моєї!
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
