Я вирішила не брати участі у цьому “спектаклі”, тому розвернулась і пішла у спальню. Крізь прочинені двері почула, як один за одним на кухню влетіли щасливі діти. Звісно ж, мама не має часу на те, щоб пів дня ліпити їм вареники, а тут бабуля все “на блюдечку” принесла, ще й сметанкою домашньою полила. – Мам, звісно що полетимо. В Прагу, так в Прагу! Тільки ти і я!
У нас була запланована поїздка на вихідні, але “вона” погано себе почувала. Потім хотіли відпочити на осінні канікули, але “вона” була проти. Щоб потішити, Влад відвіз маму до Праги. У нас не пара, а справжнісінький трикутник. Я з дітьми не такі важливі, як Тетяна Петрівна. Тому мама й бере активну участь у нашому житті. Мене це вже просто виводить з себе.
Чи все добре у тридцятирічного чоловіка, який постійно, з будь-якого приводу та питання відразу телефонує мамі? Саме вона, а не я, дізнається про всі новини та події. Так свекруха ще й своїм станом маніпулює. Мені незабаром не вистачить терпіння.
Чергова неділя пішла не за планом через свекруху. З самого ранку зателефонували у двері. Мені довелося покинути теплу ковдру.
За дверима стояла вона: з наліпленими варениками і сметаною. Швидко зайшла на кухню, почала лазити по шафах, увімкнула посудомийну машину.
Почала голосити, що у нас не дуже чисто. Спостерігаю за тим, що відбувається в піжамі. І прямо відчуваю, як починаю напружуватися. Тут уже й Влад прокинувся. Він був трохи здивований, що мама уповажила нас так рано. Але радий був її бачити. Запропонував сісти за стіл всім разом. Я зачинилася у спальні. Крізь двері чула, як їй назустріч радісно вибігли діти. Зрозуміло, вони були раді: у неї були їх улюблені вареники, на які у мене ніколи немає часу.
Присутність свекрухи в нашому будинку автоматично робить її господинею: починає мити посуд, намагається навчити, як правильно треба прибирати. Тетяна Петрівна постійно робить зауваження щодо того, як правильно потрібно виховувати дітей, як поводитися з чоловіком. Надвечір голова йде обертом від порад.
Але я не можу сказати Владу про те, що мені це все на подобається. Я починаю думати про те, якою я буду в старості. Раптом такою самою, як і Тетяна Петрівна? Мені не хотілося б лізти у їхні стосунки, але я поступово стаю все далі від чоловіка, а свекруха посідає моє місце.
Після нашого знайомства я відразу зрозуміла, що він дуже прив’язаний до матері. Мені казали, що хлопець буде ставитися до своєї дівчини так, як ставиться до мами. Влад виявляв повагу до мами, часто дзвонив, дослухався. Спочатку це мені подобалося. Майбутня свекруха здавалася мені сильною, впевненою та елегантною. Вона не була схожа на мою маму.
Ще будучи студенткою я спостерігала контроль за життям мого коханого. Вона сприймала його, як маленьку дитину, яка потребує настанов.
Мені не подобалися лижі. Якось вони вирушили кататися разом. І вона сказала, що жінка, яка не любить кататися на лижах і не бажає навчитися, це дивно.
Мені Влад дуже подобався. Я була не те слово в нього закохана. Після цього ми відгуляли весілля, і стали батьками синочка, а згодом і донечки. І вона завжди допомагала. Адже мама краще знала, що потрібне дітям.
Я кілька разів намагалася поговорити про це з Владом. На що він відповідав, що мама хоче для нас лише кращого.
У моїх подруг різні свекрухи. Але всі чоловіки по-іншому ставляться до своїх матерів. А мій спокійно летить до іншої країни зі своєю мамою, бо вона одна, і їй самотньо. А на мої прохання не реагує.
І щодня я розумію, що дедалі більше програю у цій ситуації.
Фото ілюстративне
