iBilingua

Живу я з чоловіком Кирилом разом вже більше ніж 15 років разом.

Познайомилися ми вже в старшому віці, коли вже кожен з нас декілька років робив на роботі. Довго не зустрічалися, почали жити разом, а згодом і одружилися, тоді Кирилу було 31 а мені 28.

Багато часу не минуло, як ми почали пробувати стати батьками, але вийшло це не зразу…

Кирило дуже хотів синочка, і коли дізнався, що я при надії, зрадів, але радість не тривала довго… Як тільки він дізнався на УЗД, що буде дівчинка, сильно засмутився, хоча засмутився це напевно – не те слово.

Щоб трішки покращити настрій Кирила я запропонувала назвати дівчинку Олександра, що можна було скорочено Саша. Чоловік погодився…

Перший рік з немовлям був дуже важким, попри все мій чоловік не припиняв спроб, щоб я погодилася на ще одну дитину, з надією, що це буде хлопчик… Я, звісно, йому пояснювала, що поки не готова і на щастя, Кирило погодився почекати поки Саша підросте…

І от коли вже донечка стала дорослішою, ми вирішили спробувати і ще раз, але… Бог більше не дав нам діточок…

Як ми не пробували, як не старалися, але ще раз матір’ю я не стала.

А от мій Кирило, ще довго не втрачав надії, але з часом змирився.

Хоча іноді при суперечках він дорікав мені, що це через те, що я просила його почекати з другою дитиною, в нас нічого не вийшло.

Як Саша підросла, то Кирило пробував її з собою брати в майстерню, пробував з нею дивитися футбол, а з часом віддати на спортивні секції, але ці всі знаття не сильно цікавили дівчинку. І все частіше вона почала пручатися, і вередувати, коли треба було іти на заняття спортом.

Тоді Кирило зовсім втратив до неї цікавість, став холодним і суворим. Моя маленька донечка так тягнулася до нього, але тато все одно не звертав на неї уваги.

Читайте також: “Наталко, глянь, наша Яринка собі сукню нову прикупила. Їй так личить, чи не так? А Златанчик як підріс! Ну справжній козак!” А коли Ярина їде додому, то повний багажник всього накладе і навіть моїх помідорів і огірків. Одного разу я запитала її, чому до мене і до мого сина таке ставлення, а до сестри геть інше – краще. А мама знаєте що відповіла? Що я дома, під її крилом, а ось Яринка сама живе і їй важко. Та я б з радістю так сама жила

Тож я вирішила втрутитися, поговорити з чоловіком.

Розмова довго не тривала, а переросли в “бурю”. Єдиним моїм проханням було, стати ласкавішим татом для нашої донечки. Але тоді Кирило сказав, те, що я боялася почути найбільше, напевно за все своє життя.

Він сказав, що йому не треба, щоб Саша його любила, йому треба, щоб вона його боялася і поважала.

Ця фраза мене збила з ніг, я зовсім не знаю, що мені робити. З одного боку Кирило її батько і мені хотілося б, щоб він був поруч з донькою, але чи вийде мені його змінити, або ж змусити бути хорошим?

Чи можливо варто його лишити в спокої? Такий він вже є і нічого не зміниш?

Автор – Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!