Пів року тому в нашій сім’ї трапилося непоправне, пішла з життя 37-на рідна сестра мого чоловіка.
В Тетяни була гарна сім’я, чоловік і двоє діток, які залишилися без мами. Все сталося несподівано, тому дуже важко всі перенесли цю втрату.
Звісно, найважче було і залишається чоловіку, дітям і рідній мамі.
Свекруха моя хороша людина. Живе Віра Павлівна в селі, чоловіка два роки тому не стало.
Коли ми тільки з Валентином відгуляли весілля, то в нас зі свекрухою була домовленість, що я називаю її не мама і не “чуйте”, як в нас в селі інколи чутно, а саме по імені по батькові – Віра Павлівна. Я для неї була просто Оленкою.
Так ми жили майже десять років.
В нас з чоловіком своя квартира, але на вихідні, якщо немає інших планів, ми зазвичай їхали до Віри Павлівни в село. В нас там куми поруч живуть, та й родичів чоловіка багато, тому завжди було чим зайнятися.
І ось власне, що я хочу вам розказати. На минулих вихідних ми з дітьми знову поїхали в село.
Я вирішила зробити в суботу генеральне прибирання в хаті у свекрухи. Ближче до вечора взялися всі за прибирання подвір’я.
Я замітала біля хати, як вийшла Віра Павлівна, стала на порозі, і каже до мене:
– Ой, донечко! Я так рада, що ти в мене є. Навіть не знаю, щоб я робила.
Вона коли мене донечкою назвала, мене всю перетрусило. Просто Віра Павлівна нікого крім своєї дочки так не називала.
Мені стало неприємно. З якого це я дива стала на десятому році життя з її сином – дочкою.
Я розумію, що їй важко, бо вона втратила дочку, але я нею не стану, хоч би як я цього не хотіла.
Чоловік мій каже не зважати, що мамі так легше, але я вважаю, що маю відразу ж пояснити, Вірі Павлівні, що і як, щоб потім ніхто не ображався.
А що ви скажете з цього приводу?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua