Прийшли з чоловіком додому з роботи. Звичайний буденний день. Дочка будинку – у неї канікули в школі, в 9 клас перейшла, на золоту медаль йде.
Квартира у нас своя – батьки чоловіка купити допомогли ще років 8 тому. Машина є, в кредит правда. Водить чоловік, я сама боюсь. Загалом, ми – нормальна звичайна сім’я.
А ось родина мого брата – повна протилежність нашої. І гроші у них не затримуються – дружині брата то шубу, то яблучний смартфон подавай. Живуть вони у нашої мами, вчотирьох в двох кімнатах. У третій кімнаті – підселення, так вийшло.
Дружина брата все якісь схеми для заробітку вигадує: то в мережевий маркетинг подасться, то курс купить «Як швидко розбагатіти» за 5 тисяч, а то і зовсім збиралася за кордон їхати на заробітки – на оформлення документів 3 тисяч віддала, а їй не передзвонили. Справа своє вона давно відкрити хоче, ось тільки розумом дівчина обділена трохи, тому нічого у неї не виходить.
Мама в свою невістку дуже любить – вони одного поля ягоди: хитрі, до грошей жадібні і вважають, що все кругом їм зобов’язані.
Гроші доньці на інститут ми з чоловіком почали відкладати відразу після того, як зробили ремонт. Раптом, в майбутньому проблеми з роботою з’являться або зі здоров’ям щось трапиться. А так – подушка безпеки на навчання дочки буде. Адже інститут – запорука її майбутнього, тим більше вона у нас дівчинка не дурна.
На нашу мету ми з чоловіком відкрили вклад і поповнюємо ми його раз на півроку. Тобто, шість місяців гроші лежать удома накопичуються до потрібної суми, а потім ставляться в банк.
І тут дружина брата з черговою ідеєю – закупитися на китайському сайті одягом і відкрити шоу-рум:
– У моді я прекрасно розбираюся, почуття стилю у мене на вищому рівні. Треба тільки гроші на товар, на оренду та на ремонт. Ви ж збираєте на інститут – я вам поверну. З відсотками. А ще краще, я вам розписку напишу, що зобов’язуюсь вашу дочку в інституті вивчити.
Ми чемно відмовилися від такого щедрої пропозиції. Проміняти майбутнє дочки на її сумнівну аферу? Ні, дякую. Йшли брат з дружиною від нас в люті, звинувативши в жадібності і ще купі гріхів.
А сьогодні, поки ми з чоловіком були на роботі, приходила моя мама. Вона просила дочку, щоб та не говорила нам про її візит, але дочка мовчати не стала. Варто було нам в квартиру зайти, відразу повідомила:
– Бабуся була, просила вам не говорити. Відправила мене чайник ставити, а сама у вас нишпорила – я повернулася до вітальні, а вона з вашої спальні виходила.
Ми з чоловіком переглянулися і відразу кинулися в спальню, перевіряти чи на місці гроші – на наступному тижні час чергового внеску на рахунок. Ми не відрізняємося особливої фантазією, тому гроші зберігалися в шафі, на полиці.
Чого і слід було очікувати – грошей не було. Мама вкрала у нас. Я відразу їй зателефонувала, вона почала відмовлятися:
– Я взагалі у вас вже 2 місяці не була! У дочки своєї спитай, я впевнена – вона гроші взяла!
Тоді я повідомила мамі, що в курсі, що сьогодні вона відвідала нас чудовий будинок і просила онучку про це мовчати. Пригрозити поліцією я також не забула.
– Так, взяла! У вас же не допросишся! А нам на справу треба, товар оплатити! Перший час на вулиці у переходу торгувати будемо, потім вже магазин побудуємо, свій, справа піде, я впевнена. Самі в грошах купатися будемо і про вас не забудемо!
Я зажадала, щоб через годину гроші лежали на місці, інакше я напишу заяву, що мене обікрали і кинула трубку. Я не очікувала такого від рідної матері.
Гроші приніс брат. Він жбурнув їх через поріг так, що всі купюри розлетілися і сказав:
– Та щоб ви подавилися цими грошима! І щоб дочка ваша, не в інститут, а….
Чоловік не витримав і кинувся на мого брата з кулаками. Брат не став чинити опір, і поки мій чоловік тряс його за грудки, на наш поверх піднялася дружина брата, з працюючою камерою на телефоні. Вона зняла те, що трапилося: мій чоловік б’є її чоловіка.
– Стоп, знято! – крикнула задоволена жінка. – Все одно ви нам грошей заплатите. Або зараз повернете, або ми напишемо, що ви чоловіка мого побили і через суд за моральну шкоду отримаємо! Ми поїхали побої знімати, а ви поки подумайте.
Вони пішли. Ми з чоловіком одразу зателефонували сусідам, взяли їх з собою, взяли дочку і поїхали до місцевого дільничного. Ми описали ситуацію – розповіли про крадіжку, про шантаж, як і про те, що брат спеціально вивів мого чоловіка.
Мало їм не здасться. Чекаємо, щоб зловити їх на шантажі. Я спеціально не розмовляю по телефону з ними, а токо пишу в соцмережах, щоб докази були. На цей раз вони перейшли всі межі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
