Де тільки такі люди беруться!
Я вже й забула про цю історію. Минуло декілька тижнів, аж раптом телефонує свекруха, і просить негайно приїхати в одне місце, і не баритися. – Я простежу за цими людьми, щоб вони не втекли. – Мене вже взяла цікавість, хто ж міг піти на такий вчинок. За пів години я прибула за вказаною адресою. Як тільки мама дівчинки не вибачалася, навіть гроші пропонувала, але я не взяла, не вона ж винна.
Моя дочка ходить займатися в музичну школу. Зазвичай це відбувається так: я привожу її вона роздягається, вішає верхній одяг в гардеробі і йде в клас. Я йду у справах, а повертаюся до призначеного часу.
Цього разу все було в точності, як я описала вище. Я допомогла доньці зняти легку кофтинку, яку зв’язала для неї власними руками в подарунок на день народження, ми повісили її на вішалку і вона побігла на заняття, а я відправилася в магазин, щоб купити продуктів додому.
Яке ж було моє здивування, коли мені зателефонувала дочка і сказала, що кофта пропала!
“Тобто, як це пропала?”, – перепитала я у неї.
“А ось так! Прийшла, а її немає! Бабусі з гардеробу теж немає”
Я миттю полетіла в школу. Коли стали розбиратися, з’ясувалося, що бабуся з гардероба мила підлогу на верхніх поверхах школи, а камер в роздягальні не встановлено… Просто чудово. Ну, що ж, дитина в сльозах, ми чекаємо тата. Поплакали, та забули.
Сиджу вдома, працюю. Тут телефонує мені свекруха і каже:
“Оксанко, уявляєш, йду повз парк і бачу дівчинку в кофті, прям як ти в’язала… Приходь швидше, я за ними простежу”
Я блискавично одягаюся і біжу в парк. Встигаю і задаю питання мамі дівчинки, на якій надіта моя кофта, а вона, до речі, виявилося реально моєю:
“Де ви взяли цю кофту?”
Вона відповідає:
“Ви знаєте, її подарував нам дідусь, на день народження внучки. Але він сказав, що купив її за кордоном!”
Я відповіла, що власними руками її в’язала і у мене є запасні ґудзики до неї і матеріал. Вона тут же набрала дідові, який прийшов і почав лаяти мене, що я нахабна брехуха і що у нього є чеки на покупку.
Свекруха заступилася за мене і сказала, що у нього є 20 хвилин, щоб принести чеки, в іншому випадку вона телефонує синові (моєму чоловікові) і той, викличе наряд.
Дід почув це і сказав внучці, щоб та зняла кофту, швидко розвернувся і пішли не оглядаючись.
Мати дівчинки стояла сторопівши від почутого і побаченого. Відразу полізла в гаманець і дістала 500 гривень нібито за моральну шкоду. Але я не взяла, вона то тут ні до чого.
Попросила мене не подавати заяву на її свекра, але ми ще будемо розбиратися, ніяких обіцянок я не дала на цей рахунок.
Ви уявляєте яка ситуація?
Цей “дідусь” обікрав дитину, та ще й на мене наїжджав, брехав, що купив її. Звідки беруться ці аморальні люди похилого віку?
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
