Я вже під’їжджала до будинку, як подзвонила Валентина Іванівна. – Де ти була? Мені Тарас телефонував, питав, чи не знаю я часом, де тебе носить всю ніч. Я не розгубилася, сказала, що ти зі мною, що погано себе почувала, а ти мене підстраховувала. – Я ще здивувалася, з якого це дива свекруха стала мене вигороджувати. І тут на вихідні ми поїхали до неї в гості, а вона мене так в сторону відвела, і шепче на вухо.
Настала зима. Чоловік мій, як завжди, подався полювати, а син гостював у моєї мами. Робити нічого не хотілося. Я якось занудьгувала. Напевно, це через те, що мій чоловік цікавиться виключно рибалкою та полюванням. На всі вихідні він пропадає та займається улюбленою справою. Мені доводилося залишатися з дитиною.
Скоро Новий рік. Ми поїдемо його святкувати до Валентини Іванівни – свекрухи. Я нічого не готую до святкового столу.
Нічим не займалася, а просто відпочивала у затишному кріслі. Пролунав телефонний дзвінок. Виявилося, що це моя найкраща подруга Іванка.
– Чим займаєшся? Нічим? Ти знову вдома сидиш? А Тарас твій знову на рибалку вмотав чи на полювання? – блискавично спитала Іванка.
– Ти ніби мене бачиш! – відповіла я.
– Ну все! Достатньо з тебе цієї нудьги. Негайно приїжджай до мене. Сьогодні в мене буде багато гостей. Однокласники наші прийдуть посидіти. Весело буде!
– Гаразд, я подумаю над твоєю пропозицією.
– Про що тут думати? Нема чого сидіти в чотирьох стінах одній і нудьгувати.
Іванка розлучилася зі своїм чоловіком і живе одна. Але ніколи не сумує. Вона вміє бути життєрадісною та щасливою. Крім того, у неї талант влаштовувати чудові вечірки.
Спершу не хотіла, але потім вирішила поїхати. Все ж краще ніж сидіти на самоті. В Іванки було весело. До неї прийшов Володя – моє перше шкільне кохання. Як таке могло вийти, не знаю, але вранці я прокинулася біля Володі вдома. Я була здивована, не так багато я вживала “червоненького”, щоб не розуміти, що відбувається. Похапцем зібралася і поїхала додому. Виявилось, що Тарас вже повернувся. Мені було не по собі. Здавалося, що на мені написано все, де і з ким я була весь цей час. Але тут зателефонувала моя свекруха і сказала:
– Тарас всю ніч намагався до тебе додзвонитися, але не зміг. Потім подзвонив мені. А я сказала, що ти в мене переночуєш, бо в мене тиск сильно піднімається. Не знаю, що у вас трапилося. Але ж мене не видай!
Треба ж! Яка у мене свекруха! У нас ніколи не було особливо близьких стосунків. Спочатку їй взагалі не подобалося, що ми збираємося одружитися. Потім кілька років ми навіть жили з нею у квартирі. Ближче від цього не стали. А ось після того, як ми переїхали, стосунки стали трохи кращими. Але все одно я ніколи б не подумала, що вона вигороджуватиме мене перед чоловіком. Проте бувають у житті й такі сюрпризи. Того ж дня ми з чоловіком поїхали відвідати свекруху. Залишившись наодинці, я подякувала їй за такий несподіваний вчинок. Вона справді мене врятувала.
– Не переживай! Будь-яке у житті буває. Я тебе чудово розумію. Адже сама жінка. Так буває самотньо, коли всі роз’їхалися. Тарас постійно на своєму полюванні та на риболовлі. Все в порядку. Але тільки не перетворюй це на звичку, – відповіла свекруха.
Ось так завершилася моя історія. Більше в моєму житті таких “вчинків” не було. Досі не розумію, як це могло статися. Сім’ю свою я бережу і Тарасика свого просто обожнюю
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
