Я вже заміжня тоді була, донечці ще й рочку не було, як мені у фейсбуці написала одна дівчинка. – Будь ласка, дайте свій номер телефону, ваш батько стільки років шукає. Йому дуже важко весь цей час було. – Моє серце в той момент ніби зупинилося. Батько! Той чоловік, якого я все життя мріяла побачити, з’явився так неочікувано. Вже на наступний день пролунав дзвінок.
***
Скільки чоловіків з числа тих, хто кинув після розлучення своїх дітей, одумуються через роки і знаходить їх уже дорослими, щоб знову спілкуватися?
На жаль, вкрай мало. Приблизно можна уявити що скаже блудний тато. Я стільки років прокручувала цю сцену в голові і вона виглядала гідної драм. Але, ваші очікування – ваші проблеми, як сказав всім відомий товариш.
Мої батьки розлучилися нарешті, коли я була підлітком.
Про місцезнаходження тата не було відомо нічого після розлучення. Я знала тільки, що батько (треба ж, заслуга яка) виписався без претензій на частку в маминій квартирі і залишив все майно.
Мама, на жаль, погано знала законодавство і вирішила, що якщо вона не подає на аліменти, то і батько в майбутньому не зможе подати на аліменти від мене. А треба було, напевно, позбавляти прав і все. Але зараз не про це.
Я, незважаючи ні на що, сильно любила тата і всі роки чекала, намагалася писати в передачу “Чекай мене”, але у мене було мало вихідних даних.
Вже мама вийшла повторно заміж, а мені все снилися сни про те, що мій батько-герой хоче зустрітися зі мною, вітчима сприймала гірше, ніж ніяк. А потім якось поступово заспокоїлася, вийшла сама заміж, з’явилася донечка і стало не до глибоких дум.
Коли дочці було місяців 8-9, мені написала дівчинка в соц.мережі, представилася племінницею батька і сказала, що мене шукають активно давно, а я всього рік як зареєстрована тут. Попросила номер, я дала. І це сталося. Мені подзвонив тато, коли я вже не чекала.
Я не знала що говорити, що питати. Коротко розповіла про себе нинішню, запитала як він живе, де він був всі ці роки.
Сказав, друга сім’я є, задоволений життям. Говорив, що шукав мене, хоча прекрасно знав наш адрес, бував там раніше регулярно. А потім почалося.
Твоя мати у всьому винна. Вона все зіпсувала.
Тату, але ти ж випивав…
Що я там випивав! Так, у свята, в решту часу завжди працював!
А далі був неприємний опис мами, її поведінки і його оцінка всього цього. Як же стало гидко! Я спробувала сказати, що я відмінно все пам’ятаю як зараз, але, здається, він чув тільки себе. В кінці розмови додав
– Чоловік твій як, не ображає? А то я йому дам якщо що.
Мені було і боляче, і смішно. Я поспілкувалася кілька разів ще, але всі розмови зводилися до того, яка у мене огидна мати.
Жодного запитання про те, як ми жили і виживали, яка у мене професія, робота, як звуть мою дочку. Ніяких поривів зустрітися (ми в різних містах), обіцяв подарувати телефон для зв’язку з ним спеціально, але благополучно забув.
Минуло 8 років, іноді пише племінниця, просить номер, але я ігнорую. Краще б я жила з міфом про тата-героя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
