fbpx

Я з дня на день чекаю, що дочка все ж таки забере мене до себе жити. Коли чоловік навіть був на пенсії, він продовжував працювати. Всі гроші ми віддавали дітям. Завдяки наші фінансовій допомозі вони і живуть зараз в двоповерхових палацах. Чоловіка більше на цьому світі немає. А я, немічна, нікому з дітей не потрібна

Я з дня на день чекаю, що дочка все ж таки забере мене до себе жити. Коли чоловік навіть був на пенсії, він продовжував працювати. Всі гроші ми віддавали дітям. Завдяки наші фінансовій допомозі вони і живуть зараз в двоповерхових палацах. Чоловіка більше на цьому світі немає. А я, немічна, нікому з дітей не потрібна.

У нас з чоловіком двоє дітей, син і донька, ми їм завжди допомагали. Ми їх вивчили, поставили на ноги, коли вони купували будинок, ми з чоловіком допомагали, і вони завжди могли на нас розраховувати, коли їм потрібні були гроші.

Зараз я живу одна, я стара і немічна. П’ять років тому не стало мого чоловік, пенсія невелика, можу собі дозволити лише найнеобхідніше. Усі заощаджені гроші ми віддавали дітям, коли вони потребували. Мої діти знають мою ситуацію, але не допомагають.

Одного разу я спробувала сказати їм, що мені потрібна їхня допомога, але обоє моїх дітей відреагували так, ніби вони не розуміли, чого я хочу.

Обоє моїх дітей живуть у досить непоганих матеріальних умовах, щороку їздять на відпочинок у дорогі, чужі країни. Моя дочка щомісяця купує собі новий одяг, а в онука кишенькових грошей більше, ніж моєї пенсії.

У сина також непогане фінансове становище, але невістка дуже економна. Коли моя сусідка каже мені, що її діти допомагають їй фінансово або приносять їй їжу, мені стає дуже погано і незручно, тому що я про таке і мріяти не можу.

Я і свекруху свою доглядала до останнього. Я і слова не сказала, що мені важко, чи я не хочу. Треба було, і крапка.

Я б хотіла переїхати до доньки в її будинок, але вона жодного разу це не запропонувала. Я навіть готова здавати в оренду свою квартиру і віддавати їй всі гроші.

Читайте також: Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться

Сину я не смію сказати, власне через невістку, хоч у них гарний великий будинок, мені б теж було з ними зручно доживати віку.

Я навіть боюсь подумати, що буде зі мною дальше. Мій чоловік навіть на пенсії працював, але замість того, щоб залишати собі, ми віддали гроші дітям, тому що вони тоді були потрібні їм, а тепер я ось таку від них отримую подяку…

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page