Мене в Україні не було більше двох років. Перше, куди я запланувала поїхати, це до сина, бо в нього народилася друга дочка, моя онучка, але він сказав зупинятися в тої, кому я в Італії заробила на квартиру.
Моє життя не було легким.
З першим чоловіком прожила вісім років. Всяке було – важка він людина, ще й свекруха, замість того, щоб мене підтримати і додати розуму сину, робила винною мене.
– А що ти хотіла, таке наше жіноче життя, дітей чоловіку дарувати і робити його щасливим. А якщо він тебе круг хати ганяв, так значить заслужила.
Одного дня не витримала, попросила маму, щоб приїхала, коли той на роботі був, і допомогла всі речі вивезти.
На той час Олексій в перший клас ходив. Спершу жили з батьками, потім трішки на орендованій, бо з села важко було на роботу доїжджати.
А через деякий час я познайомилася з другим чоловіком – Ярославом.
З ним в мене народилася дочка Анастасійка.
Але і тут щастя я не мала.
Син вчився і вже зустрічався з дівчиною, а Насті було тринадцять, як мені випала можливість випробувати свою долю на чужині.
Влаштувалась спершу на завод фасувальником, а згодом потрапила в гарну сім’ю, де доглядала дідуся і бабусю, правда, дідуся через рік не стало і залишилась я лише з бабусею. Хороша вона була, не вредна, як багато хто розказує.
Платили мені гарні гроші. Я старалася не тратити на різне, а складати дочці на квартиру.
Син на той час вже одружився і вони з Ольгою виховували дочку.
У невістки була однокімнатна квартира, вони їх продали, Олексій доклав хорошу суму (я також доклалася до покупки пристойно) і купили вони трикімнатну в гарному районі.
Я за нього не хвилювалася, до того ж в нього свій бізнес, правда на спілку з другом, але все ж є свої гроші.
А ось дочка жила з подругою на орендованій квартирі. Єдине, що в нас було, це будиночок в селі, де ще деякий час жила моя мама.
Я спала і бачила, як вибираю Насті квартиру.
І це сталося.
Як сьогодні пам’ятаю той дощовий осінній день, коли Насті вручили ключі від квартири.
Дочка була щаслива, а я ще більше, оскільки зробила для дітей все можливе.
На всі свята і дні народження я надсилала дітям і онукам, на той час була лише онучка, подарунки.
Я віддавала їм все, залишаючи для себе чисто так, щоб прожити.
Після 24 лютого я запропонувала як дочці, так і невістці приїхати до мене в Італію. Дочка відмовилася, а невістка демонстративно повідомила, що їде до своєї хресної в Німеччину. Правда, довго вона там не затрималася і повернулася з дочкою до Олексія.
В Україні мене не було більше двох років.
Пів року тому Ольга подарувала Олексію другу доньку, а мені онучку.
Я купила золоті сережки, вклала в конверт тисячу доларів і першим ділом поїхала до сина, щоб особисто привітати їх з поповненням і провести час з онуками. Я планувала побути в них хоча б тиждень, але ледь затрималась на день.
Син мене зустрів на порозі, хоча я натякала, щоб забрав з вокзалу. Я на це закрила очі.
В хаті не було що їсти, тут теж дивно, бо я заздалегідь про приїзд попереджала. Та я не розгубилася і замовила все необхідне доставкою.
Ольга була рада мене бачити до того часу, поки я не віддала всі подарунки.
Після до мене підійшов Олексій і сказав, що краще мені поїхати до того, кому я квартиру купила.
– Думаю, Настя тобі буде більш рада. Якби мені хтось такий подарунок купив, я б від радості скакав, але я не та дитина, яка це заслуговує.
Я вийшла з чемоданом з під’їзду і мабуть, з десять хвилин просто простояла. Я навіть не зрозуміла, звідки на моєму обличчі з’явилися сльози – вони текли рікою, хоча я цього не відчувала.
Дочка мене прийняла, але два тижні були для мене чимось “чорним”. Я не знаходила собі місця через слова Олексія.
Він хоче, щоб я поверталася в Італію і тепер йому на квартиру складала.
Я повернулася, і куплю ще одну квартиру, обов’язково куплю, але цього разу вже для себе…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
