fbpx
життєві історії
Я з Італії відразу ж до сина подалася. В них друга дитинка народилася. Я купила сережки і тисячу доларів підготувала. Невістка була зі мною доброю тільки до того часу, поки я всі подарунки не роздала. А після Олексій сказав їхати до того, кому я на квартиру заробила. А вкінці сказав повертатися, і якщо я маю совість, то і йому грошей прискладати. Я повернулася в Італію, і куплю квартиру, тільки не сину, а собі

Мене в Україні не було більше двох років. Перше, куди я запланувала поїхати, це до сина, бо в нього народилася друга дочка, моя онучка, але він сказав зупинятися в тої, кому я в Італії заробила на квартиру.

Моє життя не було легким.

З першим чоловіком прожила вісім років. Всяке було – важка він людина, ще й свекруха, замість того, щоб мене підтримати і додати розуму сину, робила винною мене.

– А що ти хотіла, таке наше жіноче життя, дітей чоловіку дарувати і робити його щасливим. А якщо він тебе круг хати ганяв, так значить заслужила.

Одного дня не витримала, попросила маму, щоб приїхала, коли той на роботі був, і допомогла всі речі вивезти.

На той час Олексій в перший клас ходив. Спершу жили з батьками, потім трішки на орендованій, бо з села важко було на роботу доїжджати.

А через деякий час я познайомилася з другим чоловіком – Ярославом.

З ним в мене народилася дочка Анастасійка.

Але і тут щастя я не мала.

Син вчився і вже зустрічався з дівчиною, а Насті було тринадцять, як мені випала можливість випробувати свою долю на чужині.

Влаштувалась спершу на завод фасувальником, а згодом потрапила в гарну сім’ю, де доглядала дідуся і бабусю, правда, дідуся через рік не стало і залишилась я лише з бабусею. Хороша вона була, не вредна, як багато хто розказує.

Платили мені гарні гроші. Я старалася не тратити на різне, а складати дочці на квартиру.

Син на той час вже одружився і вони з Ольгою виховували дочку.

У невістки була однокімнатна квартира, вони їх продали, Олексій доклав хорошу суму (я також доклалася до покупки пристойно) і купили вони трикімнатну в гарному районі.

Я за нього не хвилювалася, до того ж в нього свій бізнес, правда на спілку з другом, але все ж є свої гроші.

А ось дочка жила з подругою на орендованій квартирі. Єдине, що в нас було, це будиночок в селі, де ще деякий час жила моя мама.

Я спала і бачила, як вибираю Насті квартиру.

І це сталося.

Як сьогодні пам’ятаю той дощовий осінній день, коли Насті вручили ключі від квартири.

Дочка була щаслива, а я ще більше, оскільки зробила для дітей все можливе.

На всі свята і дні народження я надсилала дітям і онукам, на той час була лише онучка, подарунки.

Я віддавала їм все, залишаючи для себе чисто так, щоб прожити.

Після 24 лютого я запропонувала як дочці, так і невістці приїхати до мене в Італію. Дочка відмовилася, а невістка демонстративно повідомила, що їде до своєї хресної в Німеччину. Правда, довго вона там не затрималася і повернулася з дочкою до Олексія.

В Україні мене не було більше двох років.

Пів року тому Ольга подарувала Олексію другу доньку, а мені онучку.

Я купила золоті сережки, вклала в конверт тисячу доларів і першим ділом поїхала до сина, щоб особисто привітати їх з поповненням і провести час з онуками. Я планувала побути в них хоча б тиждень, але ледь затрималась на день.

Син мене зустрів на порозі, хоча я натякала, щоб забрав з вокзалу. Я на це закрила очі.

В хаті не було що їсти, тут теж дивно, бо я заздалегідь про приїзд попереджала. Та я не розгубилася і замовила все необхідне доставкою.

Ольга була рада мене бачити до того часу, поки я не віддала всі подарунки.

Після до мене підійшов Олексій і сказав, що краще мені поїхати до того, кому я квартиру купила.

– Думаю, Настя тобі буде більш рада. Якби мені хтось такий подарунок купив, я б від радості скакав, але я не та дитина, яка це заслуговує.

Читайте також: В кінці серпня Олег зарплату отримав, і дав жінці десять тисяч, щоб сину все необхідне до школи купила. А вона, що ви думаєте купила? Два зошити, ручку і ранець новий, хоч і минулорічному ще нічого не бракувало. Та хіба вона думає своєю головою? А на решту заявила, що грошей не вистачило, адже ціни тепер такі. Я сказала сину, щоб свою зарплату мені віддавав, бо з такою транжирою вони по світу підуть. Благо, він мене підтримав. Ллє тепер Орися сльози крокодилячі

Я вийшла з чемоданом з під’їзду і мабуть, з десять хвилин просто простояла. Я навіть не зрозуміла, звідки на моєму обличчі з’явилися сльози – вони текли рікою, хоча я цього не відчувала.

Дочка мене прийняла, але два тижні були для мене чимось “чорним”. Я не знаходила собі місця через слова Олексія.

Він хоче, щоб я поверталася в Італію і тепер йому на квартиру складала.

Я повернулася, і куплю ще одну квартиру, обов’язково куплю, але цього разу вже для себе…

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page