Я з сумом розглядала фото свахи Яніни у Фейсбуці. Вони з чоловіком зустріли Новий рік на морі, під теплим сонечком. Я знала, що син і невістка подарували на новий рік сватам тур на море в Єгипет, бо у свата Андрія якраз 31 грудня був день народження, 65 років. От діти і зробили їм подарунок. Я нічого не маю проти, молоці. Прикро тільки, що самі ми ніколи на такому курорті не були.

Ми з чоловіком Петром все життя живемо у селі недалеко від Києва, виростили сина Михайла, другу дитину не вийшло народити. Міша навчався в столиці, там у зустрів Зоряну, побралися. Живуть вони у квартирі невістки, а ми їм весь час продуктами домашніми допомагаємо. Онук Захар на молоці моєї корівки росте, заради нього і тримаємо, хоч і сили вже не ті.

І невістка, і син нормально заробляють, живуть вони добре і досить заможно по нашим міркам. На минулий новий рік подарували нам телевізор новий з великою діагоналлю, на ремонт грошей додавали, тому гріх жалітися. Сватам, звичайно, теж подарунки роблять.

Так ось, після того, як Яніна і Андрій відпочили на морі, задумала я одне діло.

У нас з чоловіком 35 років разом у лютому спільного життя. Звичайно, трохи відзначимо, запросимо і дітей, і сватів. І я почала у телефонних розмовах натякати Міші, що теж хочу закордон. Він сказав, що почув мене, що йому треба подумати, порадитися з дружиною.

А вчора син заїхав до нас по молоко і мед, сала шматок взяв також. А я й запитала:

– Ну що, синку, здійсниться моя мрія?

А Міша і відповів:

– Мамо, у мене зарплата менша, ніж у Зоряни, тому ви з татом їдете у Миргород на 10 днів, я вже оплатив санаторій.

Я нічого не сказала, крім “Дякую, синку”.

Ось так. Що ж, Миргород, так Миргород. Вся подушка у мене була мокра й солона до ранку. Хоча Петро сказав, що це пусте, і засмучуюся я даремно.

Автор – Надія Д.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com