Я зайшла до дітей в неділю, після церкви. Думала, в суботу ж Люда поприбирала, наварила їсти чогось смачненького, але не тут то було. Невістка мене побачила, але навіть не встала з дивану, вона, бачте, нігті пиляє. Геть моєму сину на голову сіла. Сама нічим не займається, а з чоловіка гроші тягне неймовірними темпами і кількостями. Я мовчати не стала.
– Людка вже матиме третю вищу освіту! Третю! Я навіть уявити не могла, що таке можливе, ну прямо якийсь цирк. У неї вже два дипломи на полицях припадають пилом, а вона вирішила ще й третій отримати. До чого він їй? Її навчання коштує великих грошей. Вона і на фітнес ходить і курси якісь проходить, а потім це все в гарну копієчку виливається.
У черзі в гіпермаркеті розмовляли дві жінки, яким на вигляд було років по шістдесят.
– А які ж вона курси проходить, – зацікавлено запитала співрозмовниця високої сивої жінки.
– Так, – відповіла та. – То вона японську вивчає, то на курси крою і шиття ходила, то ще щось вивчала. Та ти чого смієшся, я ж серйозно. Вона, коли надумала вчитися шити, син їй відразу машинку купив японську і до неї купу різних аксесуарів. А потім різної фурнітури набрав: мережив, ґудзиків, тасьми…
– Ну, як її успіхи? Шити вона навчилася?
– Вона того літа пошила собі спідницю. Так нічого надприродного, щоб таке шити можна і без курсів обійтися. Зараз вона м’які іграшки шиє, а потім одяг в’яже. Вона ці іграшки, якимось словом цікавим називає, згадаю, скажу. Люда сказала, що продаватиме їх, тільки хто ж їх купуватиме?
– Та шиття – це ж відмінне хобі для жінки, – підтримала співрозмовниця невістку жінки. – Нехай майстерність відточує. Може, у неї бізнес піде, у наш час так багато дівчат заробляють.
– Катерино, та ти б бачила цих “витворів мистецтв”. Налякатися вночі можна. Наприклад, я б таке ні за які гроші не купила. Мені б її зайців безкоштовно давали – я не взяла б.
– Тобі її зайці не подобаються?
– Та хіба ж річ у зайцях! Ти тільки уяви, що дівці майже тридцять років, а вона й дня ніде не працювала, та й не збирається. У неї в голові тільки хобі, гуртки та курси, вона ж вже не дитина. А все ніяк із підліткового віку не вийде. Їй треба дорослішати, а вона весь час себе шукає.
– Та у твого ж сина чудова посада, і ти казала, що в нього зарплата немаленька.
– Та мені через це й сина шкода. Він же на “хотілки” Люди цілодобово працює. Приходить додому, а там велика дитина. Вона ж навіть дома не прибирає, не готує, він для цього жінку наймає. Їй бачите, ніколи, вона навчанням і фітнесом з ранку і до ночі займається. Адже її ще треба одягнути і нагодувати.
– Моя донька вже два роки в декреті сидить, то вона дні рахує до того, як на роботу вийде. Вона каже, що їй соромно на шиї чоловіка сидіти.
– Катерино, а я тобі про що. А наша на цю тему навіть не морочиться. Людка сіла на шию до сина і почувається цілком комфортно.
А як вважаєте ви, доросла жінка, яка сидить на шиї у чоловіка і змушує його оплачувати всі свої “хотілки” – це норма чи все ж таки так бути не повинно?
Фото ілюстративне
