Я заміжня 15 років. І всі ці роки моя свекруха влаштовувала мені ще те веселе життя, росіянину не побажаю. Хоча ні, побажаю. Вона розпускала плітки про мене, говорила чоловікові, що наші діти народжені не від нього. Вона прийшла на наше весілля з колишньою дівчиною Степана. Говорила моїм дітям, що тато їх покине.
От, мовляв, зустріне нормальну жінку і одразу ж покине, любила повторювати Зоя Леонідівна. Я стільки ночей через неї не спала, стільки сліз у подушку пролила, а тепер маю доглядати за нею. Кинути роботу та присвятити собі догляду за жінкою, яку я непереношу.
Нещодавно мама Степана опинилася прикутою до ліжка. Вона не може сама доглядати себе та їсти. Вона не потрібна своїй дочці, адже у тієї в будинку малі діти і вона не впорається ще й з доглядом за лежачою матір’ю.
А в мене, хіба, нема дітей? Чому я маю справитися, якщо навіть її власна дочка сумнівається у своїх силах?
Можна продати квартиру свекрухи і на ці гроші забезпечити їй догляд у спеціалізованій установі. Ні, на це не погоджується ні мій чоловік, ні його сестра.
Зовиця особливо проти, адже спадщина тоді їй не дістанеться. Тобто, виносити судно за хворою мамою, вона не хоче, а квартиру не чіпайте, вона її потім успадкує?
Чому саме я маю кидати роботу? Так, у мене маленька зарплатня, але мій начальник зібрався на пенсію та збирається мене рекомендувати на своє місце. А це буде відчутна надбавка до зарплати. Доглядачку ми найняти не можемо, у нас іпотека. Жити в квартирі свекрухи теж не можемо, там живе її дочка з дітьми, хоча своє житло вони мають, вони його здають, уявляєте?
Вони всі на мене тиснуть, цілими днями я тільки й чую, що я мушу. Що мушу? Жінці, що витирала об мене ноги стільки років? Не хочу. Чоловік каже про розлучення, якщо відмовлюся.
У мене найстаріша нездорова мама, але ми з сестрою домовилися: вона доглядає маму, я не претендую на спадщину. Я погоджуюся сидіти зі свекрухою тільки в одному випадку, якщо вона перепише на мене квартиру. Не на чоловіка, не на онуків, а на мене.
Мені сказали, що це перегиб і занадто. А скидати свою матір на чужу їй людину, на мене, це не занадто?
Адже це я відмовляюся від нормального життя, я митиму і годуватиму цю жінку, виносити за нею горщик і робитиму масаж.
Свекрухи, чому ви не думаєте про майбутнє, коли зводите зі світу дружин своїх синів? Адже саме ці жінки ходитимуть за вами у старості.
А от я не буду, якщо не виконають моїх умов.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
