Я замовляла товар для магазину, як в двері гонорово зайшла якась жінка. Слово за словом, вона почала говорити, що претендує на лисий шматочок нашого з чоловіком бізнесу. Річ в тім, що по документах все було записано на Віталіка. – В мене від вашого чоловіка є дитина, і оскільки Віталіка на цьому світі вже немає, ми також  маємо право на частину бізнесу. – Я ледь не впала від почутого. Мій чоловік весь цей час водив мене за носа.

Наше життя дуже не передбачуване. У всіх нас є приблизні плани і мрії, але ніхто точно не може сказати, що відбудеться навіть завтра.

Коли я виходила заміж за Віталія ми обоє були з не багатої сім’ї. І він, і я мали звичайну роботу, але велику віру й бажання зробити власну справу.

Так і почався наш шлях. Перше це була невеличка крамничка в нашому місті, але коли ми її відкривали, було відчуття, ніби ми робимо щось грандіозне.

Ви не думайте, що це далося нам легко. Віталік і я довго складали гроші, а потім вирішили їх вкласти не в подорож, а у виробництво власних смаколиків.

В мене добре виходило пекти, тож торти і тістечка на свята швидко зникали з полиць. Чоловік же займався виготовленням закусок для дорослих. Там і копчене м’ясо, і риба і ще багато чого.

Наша справа розвивалася, ми відкрили новий магазин в іншому містечку. Найняли працівників, чоловік став часто туди їздити аби перевіряти роботу.

Я ж трішки відійшла від процесу виготовлення і на це була вагома причина, і ця причина знаходилася під моїм серцем.

Всі дев’ять місяців я провела вдома, насолоджувалася цими моментами. Я навіть почала вишивати хрестиком і робити ще багато різних справ, які хотіла зробити колись.

Звісно, коли Андрійко народився, багато часу не було, але я все одно була рада. Мені не було потрібно думати про фінансову складову, цим займався Віталік.

Власна справа ішла успішно. В якийсь момент чоловік відкрив ще й будівельний магазин. Після того як Андрійку виповнилося три роки мені не було потреби виходити на роботу.

На моєму місці були хороші пекарі, а з іншим управлінням чоловік прекрасно справлявся сам.

Тому ми і вирішили, що я буду займатися хатніми справами, собою, а якщо захочу, то зможу пройти якісь курси і заробляти чисто в своє задоволення, а всі ті гроші будуть моїми.

Перший час я не знала де себе подіти, але потім пішла на фітнес, на йогу. Почала ходити в салони краси і частенько відвідувати косметолога. Я насолоджувалася і своїм життям, і чоловіком, і дитиною, і своєю фігурою. Все було чудово.

Аж до вечора п’ятниці. Чоловік вирішив відсвяткувати щось з друзями. Додому не прийшов. В якийсь момент його телефон перестав відповідати, але я подумала, що просто батарея сіла і лягла спати.

Вже зранку я дізналася, що мого чоловіка більше немає. Автомобіль і той стан в якому він був, зіграли свою роль.

Я була сама не своя.

В один момент я втратила все. Хоч і питання було не стільки в грошах, але і фінансову складову я теж втратила.

Прийшлось взяти все в свої руки.

І хоч було дуже важко, я не мала права здаватися хоча б заради сина. І ось вже по-трохи все стало налагоджуватися, аж тут сталося іще дещо.

На поріг магазину заявилася якась пані. Вона була нахабною і сказала, що вона від мого чоловіка має дитину. І оскільки Віталіка не стало, вона захотіла забрати собі ласий шматочок нашого бізнесу.

Наш бізнес, який ми починали разом з чоловіком записаний на нього. І навіть квартира в який я зараз живу з сином, записана на нього.

Я не знаю, що робити. Мої почуття змішалися. Там і образа, і злість на чоловіка, і страх з переживанням за майбутнє. Схоже та жінка не відступить.

Але як мені не втратити все?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!