З чоловіком ми живемо, як то кажуть, як пес з котом. Іноді буває, що все чудово, а бувають і такі моменти, що ми навіть і не розмовляємо.
Коли ми побрались, то в нас були дуже романтичні відносини, та вже після появи нашого первістка, чоловік сильно змінився.
Я сиділа в декретній відпустці, а чоловік працював на заводі вікон.
З появою дитини з’явились додаткові витрати, самі розумієте одні тільки підгузки скільки коштів тягнуть, а тут ще одежу постійно нову потрібно купляти, тай багато різних моментів, на які завжди потрібні кошти.
Одним словом, романтики вже не було. Чоловік, щоб забезпечити сім’ю знаходив собі ще додаткові підробітки.
Постійно втомлений, нічого вже не хотів. А я сиділа цілий день з дитиною і так хотіла якихось романтичних вечорів, якоїсь несподіванки, маленького подаруночка.
Так і не помітили, як причиною постійних наших “,бурь” – ставали гроші.
Чоловік весь час звинувачував мене в тому, що я шукаю непотрібні витрати для себе, а я якось тішила себе новими обновками, якоюсь дорогою косметикою, то сину щось модняче прикуплю, то в хату якихось екзотичних незвіданих нам продуктів.
Але ж я жінка і краще розуміюсь, що нам потрібно, а обов’язок чоловіка, заробити грошей на наші потреби.
А мій Олег постійно сварився зі мною, просить, щоб я навчилась економити, але мені і так важко живеться. Навколо така скукота, а я цими речами хоч трохи піднімаю собі настрій.
Так і в цей раз було. Я замовила собі в хату посудомийну машину, з дитинства не любила мити посуд, та коли про це дізнався Олег, то сказав, що більше я від нього грошей не отримаю і наговорив багато зайвого.
“Розуму в тебе зовсім немає. Мабуть, в курки і то більше сірої речовини!”
Ці слова сильно мене зачепили. Вже наступного дня ми не розмовляли.
Олег їхав на роботу, а я не готувала йому їсти. А згодом і телефонний дзвінок від моєї свекрухи: “Якщо не почнеш мінятись, то скоро залишишся одна! І запам’ятай, так чинити з моїм сином я не дозволю”.
І тепер скажіть мені, будь ласка, хіба вона має право втручатись в нашу сім’ю?
Я ще не здивуюсь, якщо то через неї мій чоловік і став таким скупердяєм і занудою.
Ми самі розберемося, як нам далі жити, і на мою думку, батькам не слід втручатись у наші відносини.
Хіба не так?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною