Моя мама Тетяна Петрівна – 68-річна буркотлива жінка. Вона вже 20 років живе сама, тато рано полинув на небеса. Більше заміж мама не вийшла, але останніх п’ять років зустрічається з чоловіком свого віку.
Василь Федорович цей кілька днів може жити в неї, а потім на тижнів два-три їде до себе додому. Каже, що живе з родиною доньки і дуже прив’язаний до онуків, тому й не переїжджає на постійно. Я раділа, що мама не самотня – мені це головне.
Я кілька років тому розлучилася з чоловіком, квартиру ми розміняли, і зараз я живу з дочкою в однокімнатній квартирі. Зараз Злата збирається заміж і вони орендуватимуть квартиру, бо більше житиме молодим ніде.
Я запропонувала мамі переїхати до мене, а її квартиру віддати Златі. Та вона категорично відмовилася, каже, що звикла жити сама. Хіба можна думати лиш про себе? І це мама називається.
Виходить так, що я житиму сама в однокімнатній квартирі, мама сама в такі самій, а молода сім’я, яка до того ж, уже чекає на дитину, винайматиме житло і платитиме за нього.
Я подзвонила мамі і сказала, що хоче вона того чи ні, але я переїжджаю до неї, бо я там прописана і за законом половина квартири моя. Мені, на відміну від неї, не байдужа моя дочка.
Місяць ми з мамою живемо разом і вона зі мною не розмовляє, бо цей дідусь відмовився до неї їздити. Мама не лише не розмовляє зі мною, але й не дзвонить внучці, хоча до цього у них були чудові стосунки.
Мені дуже важко жити у такій обстановці з мамою, але іншого виходу немає. Учора я сказала мамі, що якщо вона й надалі так поводитиметься, то я або продам квартиру, або орендуватиму житло, але тоді нехай ні на мене, ні на мою дочку навіть не розраховує в старості.
Це сьогодні вона ще й на роботу ходить і цей Василь Федорович у неї є, а ніхто не знає, як буде завтра. Та й підозрюю, що в нього є дружина, тому він і не переїжджає до мами. Бачу, що вона також про це здогадується.
Ну скажіть, хіба вона розумна жінка, не дивлячись на поважний вік?
Фото авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
