Хочу з вами поділитись історією з життя моєї знайомої.
Звати мою знайому Мар’яна, живе вона на окраїні міста в великому будинку, виховує разом з чоловіком троє діток. Мар’яна єдина дочка у батьків, здавалося. як їй пощастило, вона мабуть має все, та ні.
Мар’яна в свої тридцять років, ще жодного разу не була на морі, та що там на морі, вона не пригадує жодного відпочинку з батьками на природі, про басейни і аквапарки то я взагалі мовчу.
Не бувала ніколи в кінотеатрі, тай взагалі в театрі на виставі. Коли я їй пропоную відпочинок спільний, вона завжди відмовляється, говорить що без цього можна обійтись.
Одного разу я запропонувала Мар’яні разом зводити наших дітей у кіно, якраз була прем’єра нового мультфільму, та те що я почула у відповідь, довго не поміщалось в моїй голові. Як так може бути в наш час. “Для чого кудись їхати і тратити гроші, якщо є в дома телевізор і дивишся собі фільми і мультики скільки захочеш”.
Я довго цікавилась, як вона, молода жіночка, до такого дійшла. Якось я випадково познайомилась з сестрою чоловіка Мар’яни, звати її Надійка, так вона мені пояснила звідки корені ростуть.
Батьки Мар’яни самі вчителі по професії, коли в них народилась єдина донечка, вони віддали її на виховання до бабусі в село. Та коли їй виповнилось шість, і потрібно було іти в школу, то тоді Мар’яну до себе забрали батьки.
Батьки Мар’яни мали величезний будинок, це була їх гордість. Її тато часто пишався собою, який він самодостатній.
Мабуть важливу роль в сім’ї саме і відіграє тато Мар’яни. Мама все життя звикла лише виконувати команди чоловіка, вона нічого собі не могла купити без дозволу чоловіка. Бувало і таке, що чоловік купляв їй сумочку бо він вважав, що краще знає, яка їй буде пасувати.
Він і до сьогодні її сильно ревнує хоч вони вже давно не молоді. Мар’яна гарно вчилась в школі, потім вступила в інститут на юриста, тато навіть подарував їй права на вісімнадцятиріччя, та ніколи не давав змоги навчитися водити машину.
Коли Мар’яна познайомилась з майбутнім чоловіком, то дуже сильно трималась за нього і хотіла якнайшвидше вийти заміж.
Якось вона розповідала сестрі Надійці, що коли її брат переступив їхній поріг, вона вже наперед купила йому тапочки, так її вчила бабуся, що коли він їх взує, то вже точно буде її чоловіком. Так і сталось, брат Надійки Денис одружився на Мар’яні і вже через рік в них народилась донечка.
Раділи всі, та коли через два роки народився в них синочок, то батьки Мар’яни були дуже обурені: “Нащо вам стільки дітей, та то купа грошей на них вам треба”.
Та так сталось, що через чотири роки в них народжується третя дитинка – ще одна донечка. Свати були в ярості, говорили: “Понамножували дітей, то й бавте собі їх самі”.
Нічим не допомагали, особливо було напочатку важко фінансово. Одного разу батьки Мар’яни заявили що люблять і визнають лише найстаршу внучку, оскільки вона перша і очікувана ними.
Та Денис непогано заробляв, і батьки його часто підтримували, вони давали собі ради і у дітей було все.
Якось при розмові батьки Дениса запропонували Мар’яні роботу по спеціальності, на той час батьки Мар’яни вже вийшли на пенсію і тому говорили їм, щоб ті водили дітей у школу, а Мар’яна нехай іде в колектив, себе реалізує, трохи відволічеться від домашніх справ і принесе дохід в сім’ю.
Через тиждень батько Мар’яни зателефонував свату і сказав, що якщо Мар’яна піде на роботу, то це дуже не вигідно. “Щоб вона туди пішла їй потрібно придбати діловий одяг, а це з дві-три тисячі гривень, на дорогу я порахував в місяць, це ще півтора тисячі, ну і на обід, навіть якщо вона з собою візьме з дому, то це також потрібно купити, а ще захоче волосся в порядок привести, помаду… то вигідніше буде, як вона вдома діти пильнуватиме, ніц з того свате не вийде, ваш син зробив дітей нехай і забезпечує”.
Коли я дивлюсь на Мар’яну, то це зовсім недоглянута молода жіночка, косметикою вона ніколи не користується, було таке, що я їй дарувала, та вона в неї просто лежить без діла вдома.
На всі намагання Дениса витягнути Мар’яну в світ, від неї постійна відмова, навіть коли я запропонувала їй піти погуляти у неділю в місто, вона мені сказала, що їй ліньки мити голову.
Не знаю, як допомогти Мар’яні?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило