Ми з чоловіком самі з села Київської області, в селі виросли наші діти, Оля й Роман.

Старша дочка давно за кордоном осіла, поїхала працювати, вийшла там заміж і лишилася. А молодший Рома навчався в столиці та теж там зустрів дівчину, одружився, купили вони згодом з Аурікою, невісткою, двокімнатну квартиру.

У 55 років я овдовіла, жила сама, діти й онуки в гості приїздили. Працювала, потім вийшла на пенсію. Так багато, як це було з чоловіком, городу вже не садила, почала берегти себе трохи.

Коли все це почалося, син майже одразу по мене приїхав і забрав до них у місто, виділили вони мені меншу спальню в своїй квартирі.

Я вже 8 місяців живу з невісткою й двома онуками у їхній квартирі в Києві. Моє село, розташоване в області, хоч і звільнене, але умов там нормальних досі немає.

А Роман наш служить, його мобілізували. Молимося за нього, чекаємо, дома за цей час був лічені рази.

І ось учора сталася дуже прикра історія, я досі у сльозах.

Ми знали, що у вівторок зранку приїде на кілька днів Роман, не бачили його чотири місяці.

Я прокинулася дуже рано вчора, з самого ранку – за готування. Поки невістка на роботі була, я і котлеток, і голубців Романових улюблених приготувала, борщик зварила на реберцях, картоплю стушкувала з качкою, шарлотку спекла.

І ось десь о 15 дня приїхав Роман! Як я обіймала й цілувала свою дитину!

А він лиш борщику трохи поїв і помчав по Ауріку на роботу, а мене попросив з онуками побути. Як потім виявилося, він невістку з роботи забрав, вони в ресторан сходили.

Я думала, що коли повернуться додому, ми нормально по-родинному затишно повечеряємо моїми приготованими смаколиками, а вони суші замовили і ні до чого, що я наготувала, навіть не торкнулися!

Так прикро мені ще ніколи не було. Вони й мене запросили за стіл, але я не люблю ті суші, а по-друге, я ледве стримувала сльози, тому швидко вийшла з-за столу і пішла відпочивати до себе в спальню.

Син в слід мені, правда, сказав, що, мовляв, мамо, твої страви тепер цілий тиждень їсти будемо!

Мені від того легше не стало, проплакала всю ніч. Син сьогодні допитувався, чому я сумна. Але я нічого не відповіла, не хочу, щоб і він засмутився.

Але я вважаю, що вони поступили дуже непорядно по відношенню до мене і моїх старань.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com