Я здала маму у приватний будинок перестарілих, а сама поїхала заробляти у Голландію. За маму заплатила за два роки вперед. Тепер хочу повернутися разом з чоловіком, якого тут зустріла. Сестрі кажу, щоб далі вона за маму платила, а вона хоче її у державний заклад перевести! Ну як їй не соромно прирікати маму на таке існування!
Я розлучилася з чоловіком у 47 років, коли дочка вже виросла, вивчилася, вийшла заміж і виїхала з родиною за кордон.
З чоловіком розійшлися переважно через мою маму, з якою ми прожили все життя у квартирі і у якої дуже не простий характер. На старість спілкуватися з нею стало ще важче. А потім виявилося, що у мого благовірного давно на стороні є віддушина, до якої він і пішов.
Квартиру ми з ним розміняли, тепер у мене була однушка, в якій ми тіснилися з мамою. І ось я не витримала.
Маму 73-річну оформила в гарний приватний будинок для літніх людей, хоч вона і пручалася. Сама ж я поїхала на заробітки в Голландію, запропонувала мені це подруга, яка давно туди переїхала і вже там осіла.
Вона й допомогла мені облаштуватися, влаштувала на роботу.
Перед від’їздом я заплатила за маму на два роки вперед.
Я вже тут, в Амстердамі, третій рік.
Тут я зустріла мужчину. Ми вже рік живемо разом. Олег росіянин за походженням, але у нього дуже проукраїнські погляди, він проти політики Росії, тому ми хочемо повернутися і жити в Україні, старіти разом.
Ми хочемо приїхати, пожити трохи в моїй однушці, а потім продати її, купити ділянку і побудувати будиночок, щоб і самим жити, і дітей-онуків щоб було, куди запросити. Посадимо садочок, створимо собі всі комфортні умови.
Але на це все треба накопичити гроші. Ми обоє працюємо, але ж знімаємо тут житло, я ще плачу за утримання мами, а Олег допомагає своїм двом дітям, вони ще в нього підлітки, бо він на шість років за мене молодший, плюс одружився не рано з першою жінкою.
В мене ще є в Україні менша рідна сестра, у них з чоловіком свій бізнес. Я ніколи у неї нічого не просила, адже квартира мамина дісталася мені, то я маму і доглядала. Але тепер, вважаю, варто вже і сестрі підключитися до родинних справ, згадати, що у неї є мама і сестра, яка теж має свої плани.
Я сказала сестрі перед Новим роком, щоб далі вона за маму платила, не завжди, а якийсь час, поки ми з Олегом накопичимо гроші, необхідні нам для повернення додому і будівництво.
Але сестра заявила, що оплачувати приватний дім турботи їй не по кишені, і що вона, раз такий розклад, переведе поки що маму у державний заклад.
Але ж всім на відомо, які у таких закладах умови! Ну як їй не соромно прирікати маму на таке існування!
Дуже неприємно, що у сестри забракло людяності, чи жадібність перемогла… Адже я знаю, що у них успішний бізнес, двоє їхніх синів он у Лондоні на юридичному навчаються!
Але Бог їй суддя…
Сестра зробила те, про що сказала, переселила маму.
Не осуджуйте нас, бо мама справді дуже складна і важка жінка, з нею не міг ужитися ні один мужчина, та й мені і моїй родині було дуже важко жити з нею довгі роки під одним дахом.
Я дуже сподіваюся і вірю, що за рік-другий ми з Олегом назбираємо необхідну суму, можливо, моя дочка допоможе чимось, і повернемося, і швидко побудуємося. Тоді я або знову оселю маму у приватному пансіоні, або ж, скоріше за все, і зовсім заберу до нас у будинок.
Але в душі я образилася на сестру за такий вчинок, адже мамі після тих чудових умов, у яких вона жила, тепер набагато важче звикнути до державного закладу для літніх людей, хоча, судячи з фото сестри, умови там теж більш-менш нормальні на щастя.
Автор Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
