Я живу у Німеччині у місті Дюссельдорф майже 2 роки, працюю тут, а дружина в Україні. Завдяки моїй роботі ми купили квартиру під Києвом, машину.
Хочу забрати Інну до себе, але вона в ніяку не хоче переїжджати в Німеччину попри події в Україні, не розумію її. Зараз про все розповім, можливо, дасте пораду.
Недавно мені запропонували роботу в Берліні, треба погоджуватися, я давно про неї мріяв! Гідна посада й оплата гарантовані. Їду туди післязавтра. Отже, у разі вдалої співбесіди у Берліні, мені світить нарешті дуже хороша робота.
У моєї дружини Інни, яка зараз у нас вдома в Україні, двоє дітей від першого шлюбу, хлопчик та дівчинка.
Син Інни мешкає з нами, йому 12 років. Дочка, якій 11, майже весь час живе з батьками моєї дружини і бачаться вони з Інною раз на місяць, буває і рідше. Чому вона не з матір’ю – так вони домовилися свого часу, бо Інні було важко залишатися самій з двома дітками-погодками.
Вчора моя дружина сказала мені, що не переїде до мене з тієї причини, що вона не хоче лишати дочку так далеко. Я її розумію, але є багато але.
Вони з дівчинкою зустрічаються і так рідко. Якби ми переїхали до Берліна, я не бачу складнощів для Інни їздити раз на кілька місяців додому і відвідувати дочку та решту сім’ї.
Я також сказав дружині, що дівчинка її донечка, тому ми можемо її просто забрати жити до себе, що, на мою думку, є правильно. Але дружина відповіла, що дочка не хоче жити з нею, що звикла до бабасі й дуся, не хоче змінювати школу й друзів.
Інна дала мені зрозуміти, що між дочкою та мною вибере дочку. На мій аргумент, що дочка – це назавжди і в будь-якому разі, вона залишиться дочкою, а чоловік – не факт, що назавжди, вона не відповіла нічого.
Збираюсь із нею сьогодні знову поговорити про це все, бо я не маю шансів знайти аналогічну роботу в Україні, та і якщо повернуся зараз, то більше не виїду і рівень нашогоо життя в плані достатку стане набагато нижчим.
На мої аргументи про те, що я чоловік, у моїй природі закладено рухатися вперед і змінювати все на краще, уникати рутини, вона не відповіла.
Вона сказала, що не тримає мене, я можу їхати до Берліна і працювати, залишатися в Німеччині, але вона не приїде, їй подобається її робота в Києві, хоч і платять мало, вона там вісім років працює. Але особисто я вважаю, що вона там застрягла, особливо зараз так зовсім там ніякого розвитку.
Якщо я надалі залишаюся в Німеччині сам, це означає, що ми рухаємося до розставання, оскільки ми все довше й довше не бачимося. Та я не хочу розлучатися, я кохаю її.
Я запитую себе, хіба дружина не повинна йти за чоловіком, якщо дійсно його любить?
Парадокс у тому, що я теоретично можу відмовитися від Берліну заради коханої і повернутися додому, щоб вона була спокійна, але тоді щасливий не буду я, і це позначиться на нас обох.
Парадокс в тому, що майже два тижні готував резюме та мотиваційний лист для відправки його до Берліна і дружина мені допомагала в цьому!
Я їй пояснював навіть плюс ипереїзду туди, такі як наявність роботи, а якщо я роботу втрачаю, то я зможу знайти нову роботу набагато швидше, ніж в Україні чи німецьких регіонах.
У Берліні справедливі ціни на житло. У більшості інших земель Німеччини ціни набагато вищі.
Інна дала мені зрозуміти, що почула мене і навіть сказала, що довіряє, якщо я знаю як краще.
А тепер, після того як мені зателефонували та запросили на інтерв’ю, вона драму влаштувала. Я її не розумію просто. Разом нам тут було б добре, точно краще, ніж роками на відстані, як зараз.
Але якщо я не поїду працювати до Берліна, я не буду щасливий, і це позначиться на нашому шлюбі негативно. Якщо дружина скаже мені остаточно, що жодних робіт у Берліні, то вона не дає мені можливості саморозвиватися, а це вкрай важливо для чоловіка, і жінка повинна це розуміти. Як же до неї достукатися?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
