Я живу в трикімнатній квартирі, а коли Юлечка повідомила, що Арсен попросив її руки, вирішила, що на весілля подарую молодятам будинок, який залишився мені у спадок від рідної сестри. Дочка одразу ж наполягла, щоб чоловіка в ньому прописали, я погодилася, оскільки довіряла зятю, він і справді був хорошою людиною. Та те, як він поводиться останнім часом, переходить всі рамки.

– Ви уявляєте? Він посмів підняти на мене голос! Так як він посмів? – Рома Василівна ходила з кутка в куток з телефоном біля вуха і обурено говорила в слухавку.

– Я все для нього зробила, кровиночку свою зростила, вигодувала і йому віддала! У будинок пустила і не просто в будинок, в сім’ю! А він на мене голос піднімає!

На іншому кінці дроту терпляче вислуховувала її дочка Юля. Вона б і рада сказати слово в виправдання свого чоловіка, але мама як завжди такої можливості не давала.

Поки все це тривало, Юля думала що мама не права. Почалося все звичайно з прохання відвезти її на дачу. Ні, не так з наказом відвезти її на дачу.

Рома Василівна завжди була трохи різкою. А ще егоїсткою. Тому на будь-яке прохання повинна була почути у відповідь згоду.

І ось на питання про поїздку на дачу зять посмів відмовити! А коли в його бік почулися образи, він посмів сказати щоб “дорога” теща заспокоїлася.

Такої зухвалості серце не витримало і вона побігла телефонувати своїй дочці з вимогою кинути цю людину.

І ось Юля слухає цей односторонній монолог і думає: Що ж робити? Лаятися з матір’ю не хочеться, але і залишати це так не можна.

Що ж робити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!