Я живу зі свекрухою в селі, але стосунки в нас дуже хороші. Тільки злить мене одне – коли з міста приїжджає її дочка. Ну не можу я знайти з Уляною спільної мови. Так вже вона себе несе, що годі на то дивитися. Але і з тим би я ще мирилася.
З чоловіком ми разом двадцять років. Старший син студент останнього курсу. А молодший в десятий клас перейшов.
Коли я прийшла в невістки, хата, в якій жив мій чоловік, була не дуже доглянута.
Разом ми і вікна поміняли, і дах. Ремонти євро поробили. В них і ванної кімнати не було і “дамської кімнати”.
Все ми з чоловіком гарно обладнали. Свекруха не могла налюбуватися змінами і звичайно ж, невісткою, яка все в свої руки взяла.
За деякий час руки дійшли і до подвір’я. Гарні клумби і квіти кожного дня радують нам око.
Зі свекрухою живемо в мирі. Разом все робимо, підтримуємо одна одну.
Ганна Гаврилівна вже на пенсії.
Я працюю в школі, чоловік до міста їздить.
Якби був мир і спокій в Україні, то б і не жалілася ні на що.
Уляна, молодша на чотири роки сестра Бориса.
Як приїжджає, зазвичай з дітьми, бо чоловік “великий” бізнесмен, і часу на такі ” подорожі” не має, то все несе себе так, ніби корона на голові.
Пам’ятаю, як вона одного дня свою подружку з міста привезла. Так вона водила її по наших кімнатах і так вихваляла всю красу, даючи зрозуміти, що все це вона зробила.
Та насправді Уляна навіть пальцем для того не поворухнула. Я коли прийшла в невістки, то Уляна ще незаміжня була. Я ж прекрасно бачила, як вона в “дамську кімнату”, яка на вулиці була, бігала і в тазику милася.
Але це все забулося…
А недавно приїхала на цілий тиждень. Я ж знала, що вона прибуде з дітьми, все вимила, вичистила, кімнату їм приготувала.
То була субота, вже після обіду. Як тільки з машини вийшла, взялася за мітлу і давай сходи підмітати. Потім зі своєї кімнати килим винесла і давай тріпати.
Робила так, ніби хтіла показати, що вона краща господиня за мене.
І нічого, що з тих килимів нічого не летіло, головне, “картинка”.
Потім вона пройшлася по селу в новому одязі. Зі всіма постояла, поговорила. Не обходилось і без того, як я їй маю бути вдячна, бо багато чого мене вчить, включаючи прибирання.
Чи то я така терпелива, чи мені просто з того смішно.
Свекруха прекрасно знає мене і її, тому коли якісь такі ситуації виникають, бере мотику і біжить на город. Навіть слухати і бачити то не хоче.
Смішно звичайно, але нічого, головне, щоб здорові всі були.
А корона, я думаю, рано чи пізно, впаде з Уляниної голови!
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
