Я зустрів гарну дівчину, в якої є син. Стали жити разом, але я не хочу вкладатися в чужу дитину. Ні зусиллями, ні грошима. Хочу свого. Хіба я не правий? В її хлопчика є рідний батько, він нехай і утримує його, забезпечує. Мої батьки зі мною згодні, а от кохана – ні.
Але по порядку. Нещодавно я запропонував своїй дівчині жити разом, бо ми з нею довгий час зустрічалися. Відносини у нас дуже хороші. Раніше я такого дівчатам не пропонував. Вважаю, що це рішення несе за собою відповідальність, якої мені досі не хотілося. Зараз же щось змінилося всередині мене. Ця дівчина викликає величезне бажання піклуватися про неї. Хочеться приділяти їй більше уваги і бути їй опорою. Тепер, після того, як ми з’їхалися, у мене є можливість дарувати їй це.
Але в наших відносинах присутній один дуже серйозний нюанс.
У коханої є малолітня дитина, яка теж живе з нами. Перед її переїздом до мене я поставив їй всього лише одну умову: «Живемо разом, але ця дитина для мене ніколи не стане рідною».
Дівчина погодилася і переїхала до мене в квартиру. Дитина, звичайно ж, теж. Йому виділили окрему кімнату і створили, на мій погляд, всі умови.
Я постарався облаштувати кімнату хлопчика по максимуму. Заняття виявилося не тільки трудомістким, але і матеріально вагомим. Але я все зробив по совісті.
І ось ми живемо разом. Кожен день бачити її з ранку – це блаженство. Я можу просто простягнути руку і обійняти свою кохану, поцілувати, приголубити. Знаєте, це почуття дає такий приплив бадьорості і сили з самого ранку, що неможливо відмовитися від цього!
Трохи згодом до кімнати вривається цей її малий і починається розгардіяш. Я намагаюся відразу встати з ліжка і піти готувати сніданок. У мене немає особливого бажання приділяти цій дитині час і увагу. Можливо, я не правий, але це сильніше за мене.
Я не відношу себе до скнар, але це чужа для мене дитина. Я не хочу ні утримувати, ні вкладатися в нього. Я хочу своїх дітей. А наречена каже, що їй поки б з одним розібратися. І скільки мені чекати тепер?
Останнім часом став помічати, що в наших відносинах щось змінилося. Похолов злегка погляд, змінився натиск пристрасті в меншу сторону. Раніше, коли ми залишалися наодинці, все навколо зникало, весь світ переставав для нас існувати. Ми не помічали ні часу, ні сторонніх речей.
Зараз я не спостерігаю тієї експресії від неї, яка зводила мене з розуму. Бувало, поглянеш їй в очі, а у відповідь хвиля, яка накриває тебе з головою.
Чи може така поведінка коханої бути пов’язана з тією моєю умовою? Я розумію, що це її рідний син. Але він її! Не мій! Я не можу переступити через цей бар’єр. Невже не можна не звертати на це увагу, а просто жити і радіти життю? Я ж і так багато зробив для дитини. Більшого я не можу йому дати.
Невже всі наші почуття можуть бути перекреслені нерозумінням через цього хлопчину? Мені що, доведеться все життя ось так підлаштовуватися? Не впевнений, що саме цього хочу від життя…
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Просто тона везіння накриє ці знаки-щасливчики в останній тиждень серпня, 24-31 числа. Чомусь саме їх обрав Всесвіт своїми пестунчиками, їм усміхнеться фортуна вже зовсім скоро, в останні 7 днів літечка – 2022
- Оленко, пенсія в мене мала, а ті кросівки, що я Денису подарувала, досить дорогі, я чек зберегла і вважаю, що було б по совісті з твого боку повернути мені гроші, адже це подарунок твоєму чоловіку! – я від слів свекрухи просто оторопіла і мовчки слухала Галину Максимівну. Коли я відчинила, то побачила свекруху з великим пакетом м’яса в руках
- Ольга зітхнула. Так. вона завжди вважала невістку Катю поганою господиною, не вартою її дорогоцінного синочка. Але тепер вона твердо вирішила переконати Максима не розлучатися – мала вагомі причини. Дорогою вона щебетала про те, як Ольгин син-рятувальник Макс радів малюванню та поїздці в гори і на полонину Кринта
- Поки ми з дітьми жили у свекрухи в Карпатах, мама чоловіка навчила мене готувати такі домашні ковбаски – закачаєшся від смаку! І ніяке спеціальне обладнання не потрібне, що головне. Від них за вуха не відтягнути – такі неймовірно апетитні!
- Два дні тому я вирішила заскочити до Святослава й невістки без попередження – просто була в тому районі. Люба, маючи всю побутову техніку, яку свог очасу не мала я, постійно жаліється, що в неї ні на що часу не вистачає, навіть не готує – діти не дають мовляв. Мені, щиро кажучи, завжди було гірко, що він після роботи приходить і ще встає до плити вечерю собі готувати. А тут закрутилося он як! Уявіть собі, я приходжу о 10 годині ранку