Коли я виходила заміж за мого Олега, то всі подружки заздрили мені.
Олег вмів гарно залицятись до мене, робив мені несподівані сюрпризи, дарував цінні подарунки. Одним словом романтики в наших стосунках було дуже багато. Та вже після весілля щось змінилось в наших стосунках.
Олег постійно ревнував мене без причини, постійно йому не подобалось, як я одягаюсь. Я вже немала права на свій вільний час, всі телефонні переписки він перечитував. Довів мене до того, що я вже й немала права на спілкування зі своїми подругами.
Коли я дізналась, що ношу дитинку під серцем, то думала що Олег зрадіє і в нас все зміниться, що знову ми будемо, як раніше щасливі і закохані.
Та з появою дитини на світ Олег взагалі дозволяв собі “показати свою руку”. Тоді я остаточно вирішила, що не можу так більше жити. Коли я подала на розлучення то Олег довго не сумував, почав стосунки з новою пасією, нею виявилась моя недалека сусідка.
На сьогоднішній день у них двоє дітей, та сім’я в них не благополучна. Обидвоє вони любителі чарочки. А ці стосунки я хочу забути, як поганий сон.
Та розумію що це неможливо, адже в нас росте спільний син.
Як мені вберегти сина від такого батька я й не знаю, адже живемо ми всі на одній вулиці і мій Максимко добре знає, що Олег його тато.
Він, як дитина, звісно не розуміє нічого, щиро вірить татовим обіцянкам і завжди чекає на нього.
Виїхати в інше місто – я не маю такої змоги. Та й залишатись по сусідству з колишнім, для мене лячно, адже не знаєш чого від нього можна очікувати.
Недавно подруга мені дала пораду, щоб я подала на аліменти на колишнього за всі ці роки, вийде досить пристойна сума грошей і я зможу подумати про переїзд.
Та як же він мені буде сплачувати, якщо він сам ледве кінці з кінцями зводить.
Що робити? Я не знаю. Як я відразу не помітила, що не з тою людиною пов’язала свою долю.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Свого сина Галина Петрівна не виховувала. Принесла “в подолі” і віддала своїй мамі. Мій чоловік виріс такою чудовою людиною завдяки бабусі. Дай Бог їй здоров’я. І коли в нас народилася дитинка, свекруха, яка вела не дуже гарне життя, почала мене вчити, як виховувати Миколку. Бо бачте, він мені колись на голову вилізе. – Надто сильно ти про нього піклуєшся. Самостійним він ніколи не стане!
- До сина на ювілей з пустими руками я не йшла. В невістки маленька дитина, і вона відразу ж попередила, що всю гостину вона буде замовляти. Ну, думаю, скільки там тих суш в коробочці. Я стала ні світ ні зоря, котлет насмажила, олів’є приготувала, огірки і помідори вквасилися. – Ви сідайте на диван! З хвилини на хвилину має доставка під’їхати. – Та чого чекати! В мене все є. – Я давай витягати продукцію з сумки. Я ж і подумати не могла, що невістка так на це відреагує. Відтепер буду на гостину до них йти, як пані: телефон в сумочку і все!
- Свекруха моя знову умудрилася вчудити! Ну скільки пояснювали, просили людину – все одно своє гне. Ось і зараз. Але вона весь час забуває про це прохання, ну або навіть абсолютно свідомо ігнорить його. Притягла дитині розумний телефон, який, само собою, у малого вже є
- Оскільки у нього за містом невелике господарство, є живність – коза. кури-качки – та город, його дні з коханою жінкою мають бути дуже насиченими. Підйом із самого ранку. Потім робота. Догляд за тваринами та майбутнім урожаєм. Неспішно, без фанатизму. Але щоб аж до обіду. Потім невелика перерва й знову працювати – все, як у наших предків. Вони роботи не боялися і жили сто років. Моя квартира в центрі Луцька йому як п’яте колесо
- Учора моя невістка Олена мала 36 років. Та я поїхала у місто до дітей на два дні раніше – щоб усе їй допомогти, разом приготувати всілякої домашньої смакоти – голубців, завиванців, холодцю, перців нафарширувати, торт спекти, млинців з сиром солодких . Привезла з села всього свого – курку, качку свої, свининки на холодець купила в сусідів, яєць – теж своїх, мочка і сиру, тільки зробила. Ну й овочів-фруктіва, само собою. Ледве доперла все маршруткою! А сьогодні вже поїхала зранку додому, наплакалася всю дорогу і заспокоїтися не можу – ну так прикро! Ну хіба так можна??? Все запхала в холодильник і не глянула. А відмітили – просто сором