Колись давно мені подобалися свята. Я чекала їх з передчуттям, представляючи в деталях зустрічі з друзями, що буде на столі, як будемо розважатися, про що розмовляти і як сміятися. По тілу бігли мурашки щастя.
Тепер це все в минулому.
Коли я згадую, що попереду будь-яке свято, мене починає нудити. Я не хочу їх. Тому що тепер є Кирило. Він висмоктує всю радість з будь-якого свята.
Мій останній День нapoдження. Я ридаю у ванній. Він з ранку почав качати права і сваритися зі мною. Він хотів, щоб ми обов’язково йшли гуляти.
Я хотіла спокійно побути вдома. Про запрошення гостей не могло бути й мови. Грошей не було майже зовсім, власне тому мені і не хотілося тупо тягатися по вулиці.
Я ненавиділа цей день, ненавиділа його, а все мені дзвонили і щось говорили веселими голосами в трубку. У цій трубці цвіла життя, якої у мене не було. Останнє 8 березня. Вранці ми ходили у справах Кирила.
Коли вони закінчилися, я видихнула: зараз в магазин і швидше додому, накривати стіл. Коли їхали додому, Кирило почав кричати на мене в таксі, що заганяю його в рамки своїми застіллями. Що він хоче взагалі все по-іншому.
Що сидіти вдома за столом, пити шампанське і витріщатися в телевізор можуть тільки дурники. І я така ж, раз таким уявляю собі це свято. Сам запросити мене куди-небудь він, по-перше, не здогадався, по-друге, не має матеріальної можливості.
Читайте також: «Сиділи з дочкою, ревіли»: Чоловік покинув по смс після 20 років шлюбу
Мій передостанній День нapoдження. Кирило посварився зі мною з самого ранку, так як мені дуже хотілося зустрітися з друзями.
А він бути зі мною в такі моменти не може, так як йому нестерпно перебувати в будь-якій компанії, крім компанії своїх двох братів. Через це він збирався піти на день з дому, що його дуже дратувало.
Він чіплявся за все, я, ображена, що він так поводиться в мій день, не хотіла мовчати. У сказі він розбив кілька тарілок і залишив оскільки на кухні.
Пішов з дому, грюкнувши дверима. У мене були докуплено деякі продукти, довелося йти все докуповувати самої і тягнути теж самій.
Новий Рік років зо три тому. Прямо 31 грудня Кирило раптом вирішив, що у нього немає пристойної костюма, в якому можна було б зустріти свято.
Половину дорогоцінного дня, коли пора вже все варити / різати / запікати, ми витратили на шарахання по магазинах.
Йому нічого не подобалося, і ми поїхали додому з порожніми руками. Кирило був злий і без кінця зривався на мені.
Я виявилася винна і в тому, що ми нічого не купили, і в тому, що ні відмовила його їхати, і в тому, що ні зрозуміла, що за костюмом треба було їхати за кілька днів.
Новорічний настрій було безнадійно зіпсовано. Це тільки те, що згадалося відразу. Було багато й інших гірких моментів.
Більше не люблю свята …
