Якщо чесно, то виходячи заміж, я наївно вважала, що в особі свекрухи знаходжу другу маму. Але, на жаль, і ах.
Як тільки відшуміло весілля, почалися будні. Спочатку вона мовчала, у наше життя не лізла. Через три місяці після нашого весілля почалося: допоможи, зроби. Чоловік залишав мене і цілими днями у свекрухи, будуючи будинок для молодшого брата.
Ми ж жили у орендованій квартирі. Коли я чекала дитину, погано себе почувала і ледве стояла на ногах, чоловік продовжував їздити до свекрухи, будувати братові будинок.
Я мовчала, адже ніби нам обіцяли віддати стару споруду, точніше збудовані стіни 15 років тому. Які не були оформлені і щоб туди в’їхати, потрібно було вкласти купу грошей, хоча б для якогось ремонту.
Зрештою я народила. З квартири нас попросили, і ми переїхали жити до моїх батьків. Коли моєму синові виповнилося п’ять місяців, до моїх батьків приїхали моя сестра з донькою, чоловіком та величезним собакою.
Поговоривши з його батьками, ми беремо кредит, купуємо диван, купуємо унітаз та ванну, проводимо каналізацію та в’їжджаємо до будинку. Нема нічого.
Навіть столу нема. Абияк спорудили з чорнових дощок мийку і стіл. І почали жити. Свекруха так і продовжувала тягнути чоловіка на будівництво для молодшого. Тут я вже стала сваритися. Оскільки ми з дитиною, брат навіть не одружений.
Нам ніхто не помагає. Нам і часу немає, бо чоловік на тому будівництві. Ні, мені не треба від них нічого.
Єдине, чого я просила від чоловіка, щоб він перестав ходити на будівництво, а почав робити вдома ремонт сам. Нехай без допомоги батьків. Впораємося самі.
Одного разу я влаштувала суперечку і не пустила чоловіка допомагати.
Так, ми стали поганими. А те, що в нас сім’я, і що? Подумаєш, що у нас маленька дитина. Нам не можна було виїхати у вихідний день у ліс. Тут були образи, що чоловік не приїхав на будівництво.
Мало того, брат чоловіка приходив до нас у гості і обзивав циганами та злиднями. Після цього, я зі сльозами просила чоловіка почати робити ремонт у нас, перестати робити у тому будинку.
Але варто було його мамі зателефонувати, поскаржитися на головний біль, як чоловік одразу ж біг і допомагав.
За весь час свекруха жодного разу нам не допомагала. Тільки одні закиди були, що я погано одягаю дитину, що купую їй погані речі, іграшки.
А зрештою: всі речі, які залишилися від мого сина, вона приховала, а потім стала одягати на дитину брата чоловіка.
Коли його брат вирішив одружитися, я й дізналася, чому до мене таке ставлення.
В моїх батьків немає грошей, немає зв’язків, немає впливу. Єдине майно — квартира, де вони живуть.
Його ж брат одружився з багатою дівчиною. Батьки мають кілька будинків, квартир і багато грошей. Так свекруха, готова на все. Невже не можна ставитись до дітей однаково?
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
