Як тільки я дізналася, що в квартирі Яна поселила і свого Амара, моє серце зойкнуло, і не даремно. По-перше, дочка навіть не спитала нашого з батьком дозволу. А по-друге, цей хлопчина мусульманин. Мало чого, заставить доню перейти з християнської віри до них. І ви знаєте, моє чуття мене не підвело. В неділю Яна приїхала додому вся в сльозах. Я не знаю що тепер з цим всім робити.
Як моя донька цього не бачить…
В мене з моїм чоловіком Олександром такого ніколи не було.
Все життя в мене хороша “чуйка” на людей. От бачу їх я, як відкриту книгу. І це доволі хороша здібність.
Але, на жаль, це не передалося моїй доньці.
Моя Андріянка, Яна хороша дівчинка, але єдине – довірлива дуже.
Із самого дитинства всім вірить, іноді навіть не знайомим людям.
Час від часу з цього приводу в неї ставалися неприємності.
Але тепер, схоже, вона вскочила в найбільшу халепу.
Зараз вона працює в університеті у Львові.
Там ми маємо квартиру чоловіка, а самі живемо в невеличкому містечку на околицях міста.
Спочатку ми здавали цю квартиру в оренду і отримували за це не погані кошти, але з початку навчання там живе моя донька.
Вчилася Яна на юриста, але так склалося, що отримала роботу в університеті тож, ще до завершення навчання працювала. Звісно не дуже мені подобається, що моя донька ні дня за спеціальністю не пропрацює, та це не найгірше.
Найбільше мені не сподобалося, що ще на першому курсі познайомилася вона з одним мусульманином – Амаром.
Цей хлопець не подобався ні виглядом, ні віросповіданням. Я боялася, що Яна залишить нашу християнську віру і піде дорогою мусульманського віросповідання.
Але схоже це бентежило тільки мене, бо Яна зразу ж, як почала зустрітися з Амаром, без нашого відома поселила цього хлопчину в квартирі.
А він всім виглядом хоче показати, що любить мою доньку, але я думаю, що Амар просто хоче пожити “на халяву” на період навчання, адже хлопець навчається на медика, і життя з такою довірливою дівчиною тільки на руку.
Так і дешевше і зручніше, ще можна не переживати за вечерю, бо їсти буде що, донька приготує.
Чесно, не вірю я йому. В моїй родині теж ніхто йому не вірить.
Цей хлопчика в основному, крім дрібних справ по дому і залу, нічим і не займається.
А моя Яна закохалася по вуха, що нічого окрім нього і не бачить.
Вони навіть заручилися в мусульманському храмі.
Хоч я цього не одобрювала, але хто ж мене питає.
Зустрічалися вони так 2 роки і ось недавно була в них величезна “буря”.
Донька посварилася зі своїми хлопцем – мусульманином Амаром. Під час “бурі” той випадково, чи ні, якось штовхнув мою Яну.
Зразу ж доця приїхала до нас в сльозах, про все розказувала.
А потім той Амар її перепросив і донька знову з ним стала жити, каже не може його лишити, бо з ним дуже багато хороших спогадів. Але після розмови з хлопцем я не побачила в ньому розкаяння.
Амар сказав, що моя Яна заслужила… Думаю, такий хлопець, як Амар зможе і ще не раз потім таке схоже витворити, але як цього не допустити?
Як відкрити очі донці на її обранця? Чи краще не лізти в її життя?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!