Як тільки Зоряна з чотиримісячним немовлям переступила поріг квартири, Тимур з дівчиною вискочили на балкон. Багато, і він і його сім’я, наслухалися від моєї подруги. Та те, що Тимофійко не його син, було таки доведено. Мій чоловік з переляку взявся за якусь пусту тарілку і побіг на кухню, а решу гостей так і не наважились перечити молодій матусі. – Зоряно, що за цирк?
– Що будете на Новий рік робити? – подзвонила Зоряна 25-го грудня, – дома? Щастить вам, друзі прийдуть, весело буде.
В принципі на тому у нас в той день розмова і закінчилася. У мене на роботі звіти, перед святами була загружена, та ще підготовка до свята: подарунки родичам вибрати, продукти на стіл закупити, та ще й домовитися з усіма хто що готує, хто що приносить, хто о котрій приїде.
– А я одна, – скаржилася Зоряна числа 28-го по телефону, – мої сидіти з Тимофієм категорично відмовилися, в гості збираються. Нікому ми з синочком не потрібні.
– Зоряно, – кажу, – синові у тебе 4 місяці, ну як ти його залишиш на батьків? Починаючи з того, що годувати його хто буде?
– Ніхто, – зітхає Зоряна, – може тоді я з Тимофієм до вас в гості приїду?
– Зоряно, – кажу, – це не зовсім доречно. Будуть у нас пари бездітні, ми потанцювати хочемо, музику послухати. Та й не треба тобі до нас, повір.
Це було правдою. У моєї двоюрідної сестри є дочка, але їй 5 років і її з чоловіком відпустили погуляти її батьки, залишаючи дівчинку у себе. А ще в нашій компанії буде ще одна моя подруга з хлопцем і рідний брат чоловіка з дівчиною. Той самий “чоловік”, який близько року тому відмовився одружитися на Зоряні.
Вийшло так, що ми з Зоряною познайомилися з двома братами разом. Зоряна з Тимором зустрілися кілька разів і розбіглися, а ми з Борисом дійшли до РАЦСу 4 місяці тому, якраз Зоряна тоді в пологовому будинку була.
– Як ти так можеш! – вимовляла я Тимура, коли Зоряна розповіла про свій цікавий стан і про те, що Тимур відмовився одружитися на моїй подрузі, – знати тебе не хочу!
– Ми розлучилися з Зоряною 5 місяців тому, – виправдовувався Тимур, – по її, до речі, ініціативі. А тепер у неї 3-й місяць? Як таке можливо?
Власне дата народження дитинки подруги підтвердила повне “алібі” Тимура: батьком Тимофія він бути не міг. Але Зоряна неабияк похитала нерви і мені з майбутнім чоловіком, і Тимуру, і його батькам. І навіть моїй мамі, якій подруга говорила, що раз один брат так вчинив, то і другий під хорошого просто маскується.
Ми не спілкувалися з нею деякий час, але за місяць до Нового року вона активізувалася. До речі, в своїй спробі обману Зоряна так і не зізналася. І ось її спроба напроситися до нас на свято!
– Якщо вона буде, – сказав Тимур, – ми не прийдемо. Не хочу сцен на порожньому місці. І дивака з себе робити не дозволю. Я його розуміла, поведінка Зоряни мені не подобалася, та ще мама моя справедливо помітила: – Навіть власні бабуся з дідусем не захотіли потурати донечці в її “гульках”, – хлопчик маленький, треба вдома сидіти і виховувати дитину.
31-го числа ми спочатку заїхали до моїх батьків, потім до батьків чоловіка, а вже звідти поїхали до нас: мені квартира однокімнатна від бабусі дісталася, тому і святкувати вирішено було на нашій території. І все б було гладко, якби без 10 хвилин до 12 не пролунав дзвінок у двері.
-Хто це, цікаво? – сказав мій чоловік і пішов до дверей, – Напевно новий рік або “снігурочка”. Але через хвилину за моїм розгубленим Борисом постала фігура Зоряни з немовлям на руках.
– Вітайте матір з дитиною! – весело промовила вона, – Свято ж сімейне, ось ми і не всиділи дома, вирішили зустріти Новий рік, перший, до речі, в житті Тимофія, з його татом.
Тимур розлютився і вискочив на балкон.
– Зоряно, – кажу, – давай не будемо це починати. Не треба було тобі приїжджати. Ми тебе не чекали, йди додому.
– Куди я піду, – почала говорити Зоряна, – Тимофійко мокрий, мені треба його переодягнути, та й куранти ось-ось проб’ють.
-Переодягай, – дозволила я, – і йди. Куранти я не почула: Тимур з подругою зустріли свято на балконі, мій чоловік пішов на кухню, а решта спостерігали, як Зоряна переодягає дитину, зсунувши в бік святкові страви.
– Ну все, – оголосила неочікувана гостя через 20 хвилин, зіпсувавши свято, – ми йдемо, а що, тато нас не проведе, таксі не викличе навіть?
Яке таксі, – не витримав мій чоловік, – ти в сусідньому будинку живеш! Який тато? Де ти його знайшла?
В результаті Зоряна пішла, голосно грюкнувши дверима. Свято було зіпсовано, хоча ми і намагалися якось ще відновити його атмосферу. А вранці 1-го числа Зоряна знову зателефонувала.
– Я чого заходила, – почала подруга, – я хотіла вас з чоловіком хрещеними покликати до Тимофійка. Але ви повелися так… Виштовхали молоду матір з дитиною, в ніч виштовхали, так що тепер не покличу.
– Як добре, – промовила я, вже поклавши слухавку.
– Що? – не зрозумів спросоння мій чоловік.
– Немає, – кажу, – у мене подруги більше. Зовсім.
-Треба здавати в оренду цю квартиру, – пробурчав Борис, – брати іпотеку в іншому районі.
Це правда! Подумала я про себе: правильне рішення. І спільна власність, і більшу візьмемо, нас же до наступного року буде вже троє. А до візиту Зоряни чоловік на іпотеку не наважувався, говорив, що так назбираємо, нічого переплачувати банкам. Так що дякую тобі, колишня подруга, хоча б за це.
Фото ілюстративне
