Я ніколи в житті не була настільки обурена. Злітали на відпочинок, називається. Додому повертаємося, а там люди чужі:
– Ми за цю квартиру за 3 місяці вперед заплатили, нікуди не поїдемо. Спочатку гроші нам поверніть.
Чоловік, недалекого розуму людина, дав ключі своєї улюбленої мамусю, квіточки поливати. Не сусідці, як я просила, а свекрухи, яка живе на іншому кінці міста і постійно прибідняється, що вічно хвора-кульгаючи.
Стали мешканцям поліцією загрожувати – ті у відповідь:
– А ми знали, що це не її квартира? Ми на жінку, що нам квартиру здала, заяву напишемо, що вона шахрайка. І знайти її неважко буде – колишня колега у родичів, вони нам і розповіли, що квартира здається.
Чоловік в паніці – як так, маманька під суд? Вже не знаю, яким дивом він мене умовив нікуди не звертатися. Свекруха не переживала взагалі – вона впевнена, що син її не дозволить своїй дружині власну матір здати.
А жити нам було більше ніде – у нас немає ще однієї квартири, спеціально для такого випадку. Гаразд, друзі дали притулок на деньок. У них – сім’я, діти. І я подумала – що це ми їх обмежувати будемо? Скомандувала чоловікові:
– Збирайся, поїхали до твоєї матері жити!
– Ти що, вона нас не пустить. Вірніше – тебе не пустить, мені зрадіє. Не поїдемо ми до неї. Може, знімемо що-небудь? Жильців туди переселимо і додому повернемося, а?
Чудово мужик придумав: віддати купу грошей чужим дядькам і тіткам, щоб повернутися у власну квартиру. Ні вже, дорогий. Дружина сказала до мами – значить до мами!
Свекруха відкрила нам двері і пустила в квартиру:
– Чого треба?
– Як це чого треба? Нашу квартиру ви здали, де ми, на вашу думку жити повинні? У вас і розташуємося, – я пройшла повз здивовану свекруху в квартиру. – Діра звичайно, але нічого – ми ненадовго.
– Це ти винна, що мій син мені гроші не дає! А мені потрібні гроші! Не була б ти така жадібна, я ніколи б так не зробила! – почала кричати мати чоловіка. – Забирайтеся з моєї квартири, негайно!
– Добре. Але піду я звідси прямо в поліцію. І розбирайтеся зі своїми незаконними орендарями самі! – заявила я, не звертаючи уваги на збентеженого чоловіка. – Пішли, дорогий, додому. Зараз з поліцією мешканців виселимо.
– Залишайтеся, – процідила свекруха крізь зуби.
«Чи залишимося, не переживайте!» – таргани в моїй голові радісно потирали ручки.
Прокинулася я в 7 ранку, спеціально завела будильник раніше: давно хотіла ранок починається з зарядки, але якось все відкладала. А тут – нове місце, можна сказати – нове життя. Я вийшла в зал, включила музику і почала махати ногами і робити нахили.
– Ти що, зовсім здуріла? Ти годину бачила? – злісно шипіла на мене свекруха.
– А ви що, ще спите? Зазвичай саме в цей час ви телефонуєте своєму синові, дізнатися чим він буде снідати. Проспали сьогодні, так? Бачите, яка я молодець – вас розбудила! – хвалькувато оголосила я не виспаній жінці.
Вона пробурчала собі щось під ніс і пішла у ванну.
Свекрухи яєчню, яка апетитно смажилась на сковорідці, я поцупила без найменших докорів сумління. З урахуванням суми, отриманої свекрухою за нашу з чоловіком квартиру, я нахабно розраховувала на повний пансіон. Не мені ж її годувати, я у неї нічого не здавала.
– Сину, твоя дружина мене об’їла! Я не хочу бачити її в своєму будинку! Зроби що-небудь, ти ж чоловік! – крики свекрухи лунали на весь будинок.
Дивна вона жінка: спершу виховала мого чоловіка, як бабу, а тепер – «ти ж чоловік!» І взагалі, ніби це я хочу кожен день споглядати її світле фізіономію. Сама винна, нічого чужим майном розпоряджатися! Або може я повинна викинути купу грошей на оренду, при наявності своєї квартири? О, ідея!
– Шановна мамуля, ви завжди можете оплатити своїм мешканцям іншу квартиру, і ми мирно поїдемо додому. До речі, з вас потім оплата клінінгу та відшкодування збитків, завданих сторонніми людьми вмісту нашої квартири. Дякую за сніданок, я на роботу.
Чоловікові добре – у нього відпустка ще не закінчився, а мене з роботи відпустили всього на 2 тижні.
Увечері мене чекав дуже прохолодний прийом. З великим послугою, свекруха віддала нам гроші, отримані нею за нашу квартиру:
– Там 2 тисяч не вистачає, самі додасте. І забирайтеся геть з мого дому! І щоб ноги твоєї, безсоромна хамка, тут більше не було!
– Ну що ж ви! У вас вдома так добре, що зовсім не хочеться нікуди їхати! – я обдарувала свекруха променистою усмішкою і повернулася до чоловіка. – Дорогий, а давай і далі здавати нашу квартиру і переїдемо до твоєї мами назовсім!
Чоловік схопив гроші, попрощався з мамою і схопив мене, прошіпев мені на вухо:
– Вистачить блазнювати. Гроші нам повернули, поїхали людей виселяти.
Квартирантів ми вигнали, квартиру відмили. Шкода трохи навіть: я б із задоволенням ще пару днів пограла на нервах.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
