Приїхала до нас з чоловіком татова двоюрідна сестра, дочку свою привезла: місто подивитися та в інститут документи подати.
– А чому до мене, а не до тата? – відразу запитала я.
– Незручно, – знизала плечима тітка Маша. – Та й вам не нудно буде – ви адже однолітки.
Так, ровесниці: мені – майже 30, сестрі двоюрідній – 18. Майже однолітки, права тітонька.
– Ти не переживай, я їй грошей дала, вона як квартиру знайде, відразу з’їде, – заспокоїла мене родичка.
Живі перекази, але віриться насилу. Обидві були відразу попереджені, що через тиждень у нас з чоловіком відпустка і ми поїдемо до його батьків в село. І у нас вдома, під час нашої відсутності, ми нікого не залишимо.
– Тиждень – сила-силенна часу, вона у мене дівчинка розумна, обов’язково квартиру знайде, – запевнила мене батькова сестра.
Я проти подібних візитів і щиро вважаю. що про такий треба попереджати хоча б за кілька місяців. А ломитися, навіть не подзвонивши – прояв неповаги до господарів. Тому дивуватися тому, що навколо таких гостей ніхто не бігає з віялом і не закидає виноградинки в рот – дуже самовпевнено.
Тітка відбула геть, я пояснила дівчині – Варі, правила проживання в моєму будинку. За всіма пунктами вона зі мною погодилася, зауваживши:
– Це цілком справедливо, я не буду вас обтяжувати і так як сніг на голову звалилася. Якби я знала, що ви нас не чекаєте, я б нікуди не поїхала. Вибачте. – провуркотів наймиліше створіння.
Зрадівши, що совість у дівчини ніби в наявності, я видала їй комплект постільної білизни, повідомила пароль від вай-фаю і порадила місцеві групи, де можна знайти житло без посередників.
Тиждень пролетів швидко. Варя з’їхала від нас напередодні нашого від’їзду до батьків чоловіка і ми зі спокійною совістю поїхали.
Повернулися ми через три дні після від’їзду – сусідка знизу зателефонувала і повідомила, що ми її топимо. Що було досить дивно – воду і газ я особисто перекрила перед довгою відсутністю.
Будинки творився жах – як виявилося, йти сестриця і не планувала шукати собі квартиру, вона зробила для себе дублікат ключів і пішла ночувати до нового знайомого, маючи намір повернутися після нашого від’їзду. Повернулася вона не одна, а зі знайомими цього знайомого. І вони рознесли нам квартиру в пух і прах.
Все, напевно, бачили в мережі фотографії після так званих «впісок». Так ось – на цих кадрах – ідеальний порядок, в порівнянні з тим, що творилося у нас вдома: видерті з коренем унітаз, рознесена душова кабіна, розбитий телевізор.
Я поривалася бути всіх і виганяти хто спав по кутках, але чоловік мене зупинив – він просто викликав поліцію і діток забрали. Збитку ми нарахували на велику суму.
Я відразу зателефонувала тітці Маші і повідомила, що її дочці загрожує термін – проникнення в чуже житло, хуліганство і псування майна. Запропонувала такий варіант розвитку подій: вона відшкодовує нам збитки, ми забираємо заяву.
Тітка маша примчала ввечері, в компанії мого тата. З порога вона кинулася на мене з проханнями пошкодувати її дитятко і не псувати життя дівчинці. На мої питання про відшкодування, вона заявила:
– Як ти можеш? Адже вона твоя сестра! Ти її пробачиш, потім тебе пробачать – все взаємопов’язане!
– Знаєте, я не збираюся так обанювати. Прощати мене нема за що. А ось ваша дочка увірвалася в мій будинок, обманом. Ви подивіться навколо – подобається? А якщо я так прийду до вас в будинок під час вашої відсутності? І рознесу все? А потім скажу – ви мене вибачте, а потім вас пробачать?
– Я в суд піду. Але я – інша справа! Не хочеш по-хорошому, буде по поганому! – тітка грюкнула дверима.
Тато вибачився за свою сестру і запропонував допомогу, я відмовилася – самі впораємося.
Тітка Маша спробувала справу виставити так: що ми з чоловіком насильно замкнули Варю в квартирі. А ті друзі – просто рятівники, які дивом дізналися про біду, що трапилася з Варею і прийшли її звільнити.
А погром – це сліди боротьби наглядача, якого ми залишили з дівчинкою, і її вірних рятівників. У поліції, коли ми з чоловіком прийшли давати пояснення з цього приводу, співробітники мало не валялися під столами від сміху. А до звинувачень на адресу Вари додалися звинувачення в наклепі на адресу її матері.
Ми по-тихоньку ремонтуємо. Розгляд ще йде. Всі Варіні товариші по чарці звалили всю провину на неї.
Всіх родичів, і далеких, і ближніх, я попередила: відтепер двері мого будинку завжди закриті для вас!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
