Одного дня я просто на якійсь забаві, коли були зібрані всі наші рідні, сказала, що звільнилася з роботи, оскільки
– Як ти собі це уявляєш?, – сказала свекруха, – ти хочеш, щоб Антон всю сім’ю на своєму горбі тягнув? Та він так довго не протягне. Діти вже не маленькі. Та й взагалі, хто таке бачив, щоб жінка лише підлоги мила та їсти готувала? В тебе двоє дітей. – У нас!, – поправила я Валентину Сергіївну. – Чоловік на те і чоловік, щоб добувачем бути. А я своє відпрацювала. Хватить з мене.
***
Сьогодні у нас чергове свято. День народження сестри чоловіка.
З недавнього часу я не люблю сімейні свята. Особливо якщо вони за участю улюблених родичів мого чоловіка.
Вся справа в тому, що я не працюю. Вже майже п’ять років.
Раніше я працювала, як і всі люди, в офісі з 9.00 до 18.00. Стажу у мене майже 15 років. І в один прекрасний день зрозуміла, що втомилася. Дитина, готування, прибирання на мені. З якого дива я ще й повинна працювати.
Сказала про це родичам прямо. Я втомилася. Я йду. З роботи йду!
Панікувати намагалися всі. Навіть моя мама, здавалося б порадій за дочку. Але ні, старого гарту людина вона твердила мені: Схаменися. У сім’ї повинні працювати двоє. А якщо з чоловіком щось трапиться. А якщо Антон тебе кине і так далі.
Не допомагало навіть те, що Антон їй говорив: “Люблю вашу дочку – готовий утримувати її вічно”.
Але мама то моя змирилася з часом. Куди їй подітися.
А ось з родичами чоловіка було складніше.
Коситися вони почали на мене практично відразу. Поведінки моєї не розуміли. І грубо кажучи не схвалювали.
Здавалося б, яка вам різниця взагалі. Я у вас нічого не прошу.
Але при кожному зручному і незручному випадку вони починали задавати мені питання.
Заходили, як їм здавалося здалеку. Починали жаліти мого чоловіка: “Антон бідний один працює втомлюється”. Начебто якщо я теж працювала, Антон втомлювався б трішки менше.
Далі починалися питання від бабки чоловіка: “А ти збираєшся виходити на роботу”. Я абсолютно спокійно: “Ні, не збираюся”. Бачу, що бабка починає заводиться: “Вам не вистачає грошей”.
Я: “Нам на все вистачає”. Бабка: “Подумай про дитину, його ще до університету потрібно влаштувати. Ти знаєш скільки це коштує?”. Я: “У мене є чоловік, він про все подумає”.
На цьому місці бабку починає тіпати.
Що найцікавіше, у всіх цих жінок – моєї мами, матері чоловіка і бабки, загублено здоров’я на роботі. З якого дива я маю йти їхнім шляхом. Не розумію.
При чому навряд чи вони шкодують свого чоловіка, зятя, онука і сина. Їм це просто не зрозуміло, як це жінка не працює. З чого це.
Всі працюють і ти працюй.
А ви якої думки? Порадьте щось мені!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
