Одного разу у мене були дивні відносини. Хлопчик навчався в училищі з якого його відпускали у звільнення тільки по вихідним. Весь тиждень ми листувалися, розмовляли, а коли бачилися, то тільки цілувалися.сТут не було місце розмовам.
І ось одного разу цей хлопчисько сказав, що я йому подобаюся, але він не може сказати, що любить мене.
Це було через два місяці після того як ми зустрічалися. Нам тоді було по сімнадцять і мені здавалося, що це ж ціла вічність, не менше.
І це його зізнання прозвучало як виклик. Я сама його не любила і розуміла, що це нормально, але я стала намагатися здивувати його і щотижня приходила на побачення в новому одязі, перетягати все у подруг і сестер.
Схудла на десять кілограм. Привозила йому свіжої суниці з городу, читала свої вірші і не влаштовувала драм через дрібниці.
Але пройшло три місяці і я зрозуміла, що більше так не можу. Не можу змагатися і намагатися отримати визнання в любові, очікувати його кожну секунду і обманюватися цим.
Не можу думати щодня, що недостатньо хороша, щоб мене полюбити, міряти себе тільки думкою однієї людини, якого я і сама щось не полюбила за цей час.
Якби я нинішня почула такі слова, то тут же б пішла наскільки б сильно мені не подобалася людина, тому що так правильно. Любіть себе.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!