fbpx

– Яка тобі різниця, від кого твоя сестра народила дитину? Головне, дівчинка – твоя племінниця і ти зобов’язаний її утримувати! Це – твій обов’язок, як старшого брата! – свекруха насварила чоловіка і повернулася до мене. – А тобі що, зайнятися більше нічим, крім як пхати свого носа не в свою справу? Он, підлоги у тебе брудні, займися краще будинком! Це – не твоя справа, куди мій син витрачає зароблені ним гроші!

Іду вчора з магазину з повними сумками. Чую – кличе мене хтось. Обертаюся, йде до мене швидким кроком Юля, сестра чоловіка. Вона по-хазяйськи оглянула вміст пакетів і заявила:

– Радієте, м’ясо їсте. А мені в борг не даєте, мені дитину годувати нічим, між іншим. Чому моя дочка повинна харчуватися гречкою, поки ви жируєте?

У мого ідеального чоловіка є всього 2 недоліки: Юля і її мати. Чоловік Юлі пішов від неї після того, як Юля народила дуже смагляву дівчинку, через 9 місяців після поїздки до Туреччини.

Відразу після неї пішов чоловік, Юля спробувала повісити забезпечення потреб своєї дочки на свого брата, але у неї нічого не вийшло.

Юля довго бідкалася моєму чоловікові про те, яким безвідповідальним виявився її чоловік. За словами сестри чоловіка виходило, що кинули її не через нагуляну дитини, а через стать народженого немовляти:

– Всю вагітність обіцяли хлопчика, а я народила дівчинку. Ось він і пішов, не потрібна йому дочка, – обливалася сльозами на нашій кухні невтішна кинута жінка.

Мій чоловік їй повірив і обіцяв підтримку. Йшла Юля від нас задоволена, насилу приховуючи свій переможний вигляд.

Ось тільки з її чоловіком ми працюємо разом і правду я дізналася з перших рук. Колишній чоловік Юлі навіть тест на батьківство зробив, щоб знати напевно.

Поділившись впізнаним інформацією з чоловіком, я перекрила фінансовий потік в Юлину кишеню. Мій чоловік відмовив сестрі не тільки через чоловічої солідарності, а й з-за обману сестри.

Та образилася на «зрадив її брата», накрутила свою матір і родички чоловіка прийшли до нас в будинок «для виправлення несправедливості».

– Яка тобі різниця, від кого твоя сестра народила дитину? Головне, дівчинка – твоя племінниця і ти зобов’язаний її утримувати! Це – твій обов’язок, як старшого брата! – свекруха насварила чоловіка і повернулася до мене. – А тобі що, зайнятися більше нічим, крім як пхати свого носа не в свою справу? Он, підлоги у тебе брудні, займися краще будинком! Це – не твоя справа, куди мій син витрачає зароблені ним гроші!

– Мамо, зроби обличчя простіше. І не треба так розмовляти з моєю дружиною – ти в неї в гостях. Юля ж мене обманула. Вона могла сказати правду або взагалі нічого не говорити, просто попросити про допомогу. Але вона вважала за краще мене обдурити! Так що, вона сама винна. Все, розмова закінчена!

– Ти як одружився, відразу злим став. Погано на тебе впливає, розлучитися тобі треба, поки не пізно, – важко зітхнула свекруха під хихикання Юлі.

– Ось-ось, братик. Вигнав би дружину, я б з дочкою до тебе переїхала, за будинком б стежила, годувала б тебе нормально. – Юлі нахабство просто не знала меж.

– А ти слухай, що тобі сестра каже і на вус мотай. Все одно ця твоя не може мати дітей. А так хоч не чужу дитину виростиш, – додала улюблена свекруха.

Я мудро вирішила не втручатися і не уподібнюватися родичок чоловіка. З самого початку наших відносин, коли ці особи сприйняли мене в штики, я відразу сказала чоловікові, що сваритися з ними не буду. Він мене вибрав і на мені одружився, це його справа: захищати свою дружину від нападок баб.

– Вам пора. А якщо моя дружина зараз не почує вибачень, ви обидві більше ніколи не отримаєте від мене ні копійки. Вона чекає. – Сказав чоловік.

Слова чоловіка були музикою для моїх вух, як і вибачення цих хамок. Прихильно кивнувши у відповідь крізь зуби «прости», я поцікавилася:

– Про справи поговорили, може, чаю поп’єте?

– Мені тут шматок в горло не лізе. Підемо, Юля, нам пора. Не вийшло звернутися до совісті сина. Він для нас втрачений – каблук дружини для нього важливіше родинних зв’язків. Залишиться без спадщини, буде знати, як мати ні в що не ставить! – свекруха високо задерла ніс, схопила дочку за руку і вони покинули нашу квартиру, навіть не зволивши попрощатися.

– Як вони мені обидві набридли. Дав же Бог рідню. – зітхнув чоловік.

– Не такі вони й погані, – зауважила я. – Все могло б бути набагато гірше. Спасибі, що заступився. Але ж могла б мучитися, як Катька: у неї чоловік мамі своєї в рот дивиться та й користується цим щосили – зовсім Катька життя не дає.

Звичайно, ми не могли залишити племінницю голодною – дівчинка не винна в гріхах своєї недолугої мамані. Ми привозимо їй іграшки та продукти, купуємо ліки.

Гроші Юлі ми дали всього один раз. Думаєте, вона хоч копійку на дочку витратила? Ні. Нігті і вії для неї набагато важливіше, ніж власна дитина.

Юля не припиняє свої нападки на мою адресу, що це з моєї вини вони з дочкою живуть погано. Є такі люди – в усіх своїх бідах винні не вони самі, а нехороші оточуючі.

Хто просив її зраджувати чоловіка? Ніхто. Що заважає їй влаштуватися на роботу? Нічого. Їй простіше сидіти нити і чекати біля моря погоди.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page