У мого чоловіка Мирона дуже заможні батьки, та й інші родичі теж. Але черстві і скнари. Вони добре заробляють і ні в чому собі не відмовляють. Купують тільки кращі продукти в дорогих супермаркетах, ходять до косметологів, масажистів і у спортзали, постійно два рази в рік літають відпочивати, взагалі не життя, а малина у них.
А я ось народилася в простій родині. Тато від нас пішов, мама виховувала мене сама. Нещодавно її не стало, і вона залишила мені у спадок однокімнатну квартиру, правда в старому будинку і зовсім без ремонту нормального. Ось ми з Мироном і живемо в цій самій квартирі.
Звичайно, така обстановка пригнічує, квартира настільки убога, що вимагає масштабного ремонту, аж до заміни труб і підлог. Мені немає, за що його робити. Я отримую трохи. На щастя, мені іноді допомагають далекі родичі.
Спочатку ми з Мироном тулилися у його батьків. Але там мені часто робили зауваження, що я мало продуктів додому купую або ще щось не так роблю, не допомагаю. Чоловік мій підтакував батькам і не сперечався. В обличчя мені всі посміхалися, а за спиною говорили, що я погана і нероба. Я була готова допомагати, але мені ніхто не міг пояснити, що конкретно я повинна робити. А з їжею так взагалі для мене ситуація дика…
Якось мій чоловік узяв з холодильника сосиски, а його мама зробила йому зауваження і сказала покласти їх на місце. Вона сказала, що оскільки він їх не купував, нічого брати. Я була просто у неймовірному подиві від такої скнарості. У нас в сім’ї так не прийнято! Ми завжди всім ділилися… Я ж, коли купую хліб додому, не кажу, щоб вони його не їли, і не рахую за ними шматочки.
Потім ми переїхали жити до мене. Мирон взагалі нічим не допомагає. Якісь гроші мені підкидають тітка і дядько. Вони також хочуть купити мені техніку в квартиру. Але чому мій чоловік так безініціативно до всього ставиться?
Ми живемо разом уже шість років. Рідня Мирона і не думає допомагати. Склалося враження, що вони раді, що його відправили жити до мене…
А ось мати мого чоловіка постійно просить нас про допомогу. Я то сиджу з її молодшою дитиною, то годую домашніх тварин, поки вона гріється на курортах, а чоловік так взагалі на побігеньках, то привези щось, то відвези кудись.
Його мама взагалі часто їздить на відпочинок, витрачає гроші на себе кохану, а нам не допомагає ні морально, ні матеріально. Її влаштовує такий розклад життя, а мені прикро. Складається враження, що мій чоловік нікому з батьків не потрібен. Вони бачте вважають, що діти самі мають заробляти на життя, та ще батькам допомагати. А як у такому житті молодій сім’ї заробити? Та всім моїм знайомим тільки батьки і допомагають. Подружці – машину купили, інший – ремонт зробили і весілля оплачували, а тут все я…
Я вирішила, що раз нам грошей не дають, то і я зведу спілкування на мінімум, навіщо я тоді буду з чужою дитиною час витрачати або за котом прибирати. Але у мого чоловіка дуже токсична мама, оскільки я почала її ігнорувати, вона активно перемкнулася на свого сина. Мирон після роботи біжить до неї на перший поклик.
Я втомилася від такого ставлення… Як би ви зробили на моєму місці?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
