Познайомилася із хлопцем у черзі на отримання закордонного паспорта. Ми там просиділи годин шість, були один одному вже як рідні. Потім пішли гуляти з ним. Гуляли до світанку, балакали про все. До мого будинку добріли до 6 ранку. І ось він у мене номер телефону запитує, дістає свій телефон, а він розрядився. З собою ні листочка, ні ручки, і попросити нема в кого. Він озирнувся довкола і вугілля на землі знайшов. І цим вугіллям накреслив на якійсь колоді, яку взяв біля одного будинку, мій номер телефону. Закинув колоду на плече і пішов додому. Мама його очманіла: поїхав отримувати закордонний паспорт ще вдень, телефон відключений, заявився о 6-й ранку, щасливий, приніс якусь колоду і каже: «Не чіпайте її ніхто до ранку».
Починалая працювати дизайнером, навчалася, винаймала квартиру. Грошей вистачало лише на квартиру та їжу Якось у мене в автобусі вкрали всю зарплату. Іду, плачу і раптом бачу: гаманець. Відкриваю, а там грошей утричі більше за мою зарплату. Спершу думала, пощастило, а потім соромно стало. Може, у людини така сама ситуація, як у мене. У гаманці була візитівка Микити якогось. Зателефонувала по номеру. Микита виявився водієм однієї заможної людини. Він подякував мені, а потім з’ясувалося, що його начальнику потрібен дизайнер нового будинку. Потім – його друзям. Мені першого ж дня виплатили аванс — мою подвійну зарплату! Зараз у мене власна квартира, а я на це пишу під час відпустки на Мальдівах.
Мама розповідала, як складала іспит. Витягла квиток, а знає лише одне із двох питань. Вийшла здавати і каже: “Можна, я почну з другого питання?” Професор здивувався, але дозволив. Мама відповідає, і тут заходить інший викладач та просить професора зайти на кафедру. Той вийшов і каже: “Ви тоді прийміть у неї, одне питання вона вже відповіла”. Викладач сідає, мама, не розгубившись, починає те саме питання переказувати. Поставили “відмінно”.
У 7-му класі пішли з подружками у кіно. До сеансу спустилися до річки. На мені були гарні балетки. Спочатку ми кидали у воду камінці-“млинці”, а потім почали ногами скидати каміння у хвилі. В один такий швирок один черевичок зісковзнув у воду і почав тонути. Палицею дістати не змогли, тільки далі відштовхнули від берега. Я у сльозах. Мимо йшов хлопець, побачив нас, зайшов у дорогих штанах до пояса у воду, дістав туфель і надів мені на ногу. Відчула себе щасливою Попелюшкою!
Всі запитують, чому я останнім часом стала такою активною, веселою, життєрадісною. І вже стрибнула з парашутом, літала на параплані, зробила татушку та злітала на останні гроші до Індії. Всім подобаюся нова я. І ніхто не знає, що місяць тому я поборола важку недугу, і життя, повітря, небо і сонце для мене тепер – найбільше щастя.
Недавно їхала зі знайомим водієм на маршрутці на першому сидінні, застрягли у пробці. Він побачив, що біля кузова вантажівки поруч не закріплено другий замок, якраз з боку нашої маршрутки. Це могло загрожувати падінням вантажу. Було темно, і в дзеркалі заднього виду водій цього не побачив би. Знайомий спробував кілька разів наблизитися, щоб дістати цей замок, зрештою дістав — простяг руку і закріпив як треба. У цей момент я подумала, що часто з нами трапляється добро, чиясь рука рятує нас від небезпечної ситуації, а ми цього навіть не знаємо.
У театрі зазвичай тексти, які можна зачитати, актори не вчать, а читають з аркуша. Не пам’ятаю назви вистави, але суть у тому, що під час сцени вбігає гонець і передає королю листа зі словами: «Ваша величність, вам лист!» Король розгортає сувій і там немає тексту (колеги пожартували)! Він був досвідченим артистом, тому повернув гінцю сувій зі словами: «Читай, гонець!» Артист, що виконує роль гінця, теж був не ликом шитий. Він віддає листа назад і відповідає: «Неграмотний, Ваша величність!»
Усміхніться і помічайте красу навколо!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
