Є серед моїх родичів тітка Неля. Вже котрий рік вона висловлює своїй мамі, тобто моїй бабусі Зіні, зе те, що вона посміла відписати свій будинок у селі на одного зі своїх заможних нащадків, якщо точніше, то на мене.

Зроблю відступ, аби все пояснити: будинок цей розташований в глухому селі, де старенькі доживають свій вік у дуже складних умовах. Словом, цінність такої спадщини сумнівна.

А заможні родичі – це моя сім’я. Так вийшло, що з усіх найближчих родичів по маминій лінії – тільки моя сім’я якось вискочила в люди, порівняно з іншими, особливо з тітонькою. Тільки чомусь тітка Неля не хоче розуміти, або робить вигляд, що не розуміє, яка це була не проста праця.

Тітка Неля нечасто дзвонить бабусі і то лиш для того, щоб вкотре завести мову про спадщину. Всі наші розмови з тіткою про те, що я не збираюся вступати у спадок, не мають жодного впливу на неї. Вона, як шуліка, вчепилася в ще навіть не спадщину, і готова при живій мамі оскаржувати заповіт.

Бабуся Зіна вперлася, сказала, що не буде нічого міняти, тому що за останні 10 років тільки я і мої батьки, в міру можливостей, допомагаємо їй, хоча я просив її викреслити мене з заповіту і відписати все на тітку Нелю, най буде щаслива.

Я розумію прекрасно, що десь глибоко у стосунках бабусі і тітки криється глибока дірка, що утворилася ще у тіткиному дитинстві, але відмовляюся розуміти те, що відбувається. Що буде далі я не знаю, з тіткою спілкування припинив, вчу бабусю відсторонюватися від ситуації, намагаюся частіше дзвонити, підтримувати її. На жаль, сам давно не був у неї, чи встигнемо ще побачитися, теж не знаю, бабуся дуже здала за цей рік. Мене просто дуже засмучує ставлення тітки до бабусі.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.