Є у мене знайомий, 35 років, але все ніяк не покине батьківське гніздо. Ну, добре йому під крилом у мами, ситно, тепло, ніхто не нервує, є час на улюблені заняття.
Дівчата у цього хлопця то з’являються, то пропадають та й не має у нього мети одружуватися. І ось спільні знайомі за спиною постійно засуджують, мовляв, як же так, він же ніколи не одружується з таким підходом.
Ну не одружиться, що далі? Яка вам справа? Подобається людині жити ось так, якби хотів по-іншому, то напевно вже був сім’янином із трьома дітьми.
Незаміжні дівчата особливо журяться, адже хлопець то за грошими, з великою машиною. Он скільки дівчат хороших, готових забезпечити йому домашній затишок і розділити його зарплату. Цікаво, якби не було зарплати та машини, теж би так журилися?
Дуже важко в наш час сприймають думку, що виявляється людина може жити просто для себе, може жити просто так, як зручно саме їй, а не треба іншим.
Всі знають, як треба краще, всі впевнені, що і кому кожен із нас винен. Особливе невдоволення викликають ті, хто живуть так, як вважають за потрібне і при цьому сміють бути щасливими.
Тут точно виллють цебро з помиями на голову, придумають людині ряд психологічних відхилень, спрогнозують обов’язково нещасливе майбутнє. Але саме у тих, хто вміє жити в гармонії з собою та своїми бажаннями, кому справи немає до стереотипів, саме у таких людей найщасливіше життя та райдужні перспективи.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
