fbpx
життєві історії
Єдиним, чим мама мене веселила, це одягом, якого іноді ставало забагато і різноманітними ляльками. Коли вона купувала іграшки то казала, що дає мені те, чого не хватало в дитинстві їй. Не розуміла вона, що мені потрібна її любов та увага. З того часу минуло багато років. Я вже давно не дитина. Ми не спілкуємось нормально, оскільки я чекаю першого кроку від неї. Та чи правильно це?

Я б хотіла щось змінити, але не знаю, чи це в моїх силах…

Все життя я не отримувала достатньо любові від матері. Вона була сухою, і скупою на почуття.

Єдиним, чим вона мене веселила, це одягом, якого іноді ставало забагато і різноманітними ляльками. Коли вона купувала іграшки то казала, що дає мені те, чого не хватало в дитинстві їй.

Минули роки і я зрозуміла, що мені не потрібен одяг чи забавки, я хочу її любові.

Але так склалося, що в моєї мами мама, тобто моя бабуся, відправилася на небо, коли їй було всього два роки. У після воєнний час тато крім неї “тягнув” ще 2 дітей. Важкі часи, випробування зробили її батька витривалим і не пробивним.

Він був сухим, вимогливим, і любові не проявляв.

Тож як можна очікувати від мами іншого?

Але мені хотілося, мені хотілося, щоб вона мене обнімала, лагідно говорила, щоб ми були, як подруги.

Я не раз натякала, що хочу від неї більше уваги.

Одного разу, коли я була ще підлітком, мені приснилося, що моя мама при надії, як виявилося це означає, що мені бракує уваги матері.

Я сказала це мамі і навіть те, що означає цей сон. Я надіялася, шо щось хоч трішки зміниться, але зміни не настали.

Від того, як я це сказала, минуло багато часу. Я вже не живу з мамою, в мене своя сім’я. Ми рідко спілкуємося. Але мені важко, що ні я, ні вона, не пробуємо налагодити стосунки. Можливо, вона чекає, що я почну перша?

Але якщо чесно, я не хочу, щоб вона до мене ставилася добре, цікавилася мною через те, що я їй скажу так робити. Я б хотіла, щоб вона сама почала щось робити. Я б з радістю пішла на зустріч, але поки кроків в мою сторону нема.

Читайте також: Терпіти біля дочки зятя з “двома лівими” я не збираюся. Щоб я не попросила зробити, чи полагодити, Назар, як не може, то не вміє. Дочка старається його виправдати, і сама готова шурупокрут в свої руки брати. Але це не вихід. Я вже сказала Ані, щоб з дітьми не спішила – нема з ким! Як не зміниться Назар, я в ту сім’ю сама влізу. Дочка моя красуня, ще найде своє щастя!

Мені важко від того, що я розумію, що колись її не стане, а я так за все життя і не спробувала мати з нею хороші стосунки.

Мені лячно, сумніви їдять з двох сторін.

Що б ви порадили мені? Чи варто спробувати з нею поладнати чи це вже запізно?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page