Їхали ми на Миколая до мами з Києва у Івано-Франківськ, у мами якраз день народження. Щойно сіли з чоловіком і малим, застали в нашому купе жінку, яка славно так розташувалася на нашій нижній полиці. Розклала свої пожитки та читає газету.
Коли ми заходили, вона почала запивати якісь пілюлі, супроводжуючи це все охами та зітханнями. До речі, в цій божій кульбабі 200 кг на вигляд було точно. Я одразу запідозрила недобре, а в голові вже уявляю як цей габарит, чия полиця верхня, летить на нас із сином уночі разом із полицею.
Але всі ми знаємо, що жінка і не збиралася туди лізти, вона чітко спланувала і пілюлі, і охи-зітхання і обличчя кота зі Шрека, який просить мого чоловіка помінятись полицями.
Але, коли я відмовилася, жінка перетворилася на пихкаючий злий самовар, який бігає вагоном і кудахче, що ніхто її не розуміє, ніхто не хоче їй допомогти.
А я вважаю, що не купуй верхні полиці, якщо вони тобі не підходять. От не купуй – і все. Подбай про себе заздалегідь, купи квиток зарані, коли вибір місць ще великий. Я заплатила за ці місця за 3 тижні до виїзду, у мене маленька дитина і я нікому нічого не винна.
У результаті жіночку-пончика врятувала дівчина з іншого купе. А ми залишилися такі-сякі, але їхали з комфортом. А ви б поступилися місцем на нашому місці?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
