Юра прекрасно знав, що я одна не впораюсь з орендою житла, але не задумуючись зібрав свої пожитки в рюкзак, і “відчалив”. Я стала йому телефонувати, та чоловік одразу ж мене заблокував. Більше місяця я не знала де він і що з ним. Благо, свекруха ввійшла в моє становище, і розповіла всю правду. Повертатися в Тернопіль до батьків я не хотіла. Вони з першого дня знайомства з Юрою, відмовляли від весілля.
Ми жили під одним дахом близько шести років з Юрою. Одразу ж після весілля ми переїхали до Києва, залишивши всіх друзів і родичів в Тернополі. Свою квартиру нам так і не вдалось придбати, тому жили на орендованій.
Минуло кілька років нашого спільного життя з Юрою і я подарувала йому доньку. Ми намагалися виховувати Лізу якнайкраще і не сперечалися на її очах. Після того, як Юрі стали платити вдвічі менше, то суперечки почастішали і щоразу доходило до “бурі”. Довелося звільнитися з роботи, а під час цієї ситуації в країні та світі, взагалі неможливо було знайти якусь нову роботу. Працювати в доставці їжі чоловіку теж не зовсім подобалося, адже він був начальником і якби пішов працювати в доставку, то репутація у нього погіршилася б.
Але від безвиході все-таки пішов мій Юра на неофіційну роботу. Нам ледве вистачало тієї суми грошей, яку отримував чоловік на комунальні послуги та їжу, але тут кілька днів тому зуб мене почав сильно турбувати. Коли сходила на огляд, він розповів про те, що лікування цього зуба обійдеться в кругленьку суму.
Потім у чоловіка здали нерви, і він звільнився, а мені довелося на чотири підробітки ходити, щоби сім’ю хоч чимось забезпечити. Коли Юра просто сидів перед телевізором з дитиною і навіть посуд не міг за собою і дочкою помити, мене це сильно злило. Через все це в нашому домі “бурі” не спадали. Я не витримувала такого відношення та знецінення своєї праці.
Мені не вистачає сил ні на що і моєму чоловікові на це абсолютно начхати. Усі родичі теж мовчать, ніби так має бути. Ми б могли назад до Тернополя повернутись, але там від нас відвернулися всі. Ніхто з рідних не хоче, щоб до них якась родина заїжджала на пару місяців, і я їх розумію. Підтримки абсолютно ніякої.
Одного прекрасного вечора ми знову посперечалися з Юрою, а потім він просто мовчки взяв рюкзак і вийшов з дому, а ще, перед тим як піти, він мені сказав: ми розлучимося. Потім він навіть мій номер заблокував, і я не могла з ним зв’язатися. Я намагалася шукати його по всьому місту, але він поїхав до матері потягом, тому все було безглуздо.
Від Юри не було жодної звісточки. Я близько місяця не знала, що сталося. У результаті мені вдалося зв’язатися зі свекрухою і вона розповіла, що живе він у неї і працює в доставці їжі, але спілкуватися зі мною не збирається.
Але ж Юра знав, що в мене не вдасться винаймати житло, але в результаті кинув нас з дочкою в такий важкий період життя. А мої тато та мама дуже сильно образилися, адже шість років тому попереджали, щоб я не просила у них допомоги, коли чоловік мене покине.
Я вже нічого робити не хочу. На мені висять кредити, за які я не знаю, яким чином взагалі розплачуватимуся. Але нещодавно я почула від знайомої, що якщо ці кредити були оформлені на мене з чоловіком, то і оплачувати після розлучення треба буде навпіл, ця новина мене трохи порадувала. Я не знаю чому Юра так вчинив, адже у нього навіть коханки не було. Я досі сподіваюся, що ми з ним зійдемося в майбутньому, але як це станеться, уявлення не маю.
Фото ілюстративне